Young Girl Blues - Marianne Faithfull

It’s Saturday night, it feels like a Sunday in some ways.

If I had any sense I’d maybe go away for a few days.

Be that as it may, I can only say I am lonely,

I am but a young girl, working my way through the phonies.

Coffee on, milk gone, a sad light by fading,

Myself I touch, but not too much, I hear it’s degrading.

The flowers on my stockings are wilting away in the midnight.

The book I am reading is one man’s opinion of moonlight.

My skin is so white, I’d like maybe to go to bed soon,

Closing my eyes, if I’m to rise up before noon.

High heels, car wheels, the losers are grooving.

My dream, strange seem images are moving.

My friends, they are making a pop star or two every evening.

I know that scene backwards, they can’t see the patterns they’re

weaving.

My friends they are models but I soon got over that one.

I sit in my one room, a little brought-down in London.

Coffee on, milk gone, a sad light by fading,

Myself I touch, but not too much, I hear it’s degrading.

La la la la la, la la la la la la la la la.

La la la la la, la la la la la la la la la.

La la la la, la la la la la …

Сьогодні ввечері суботи, це дещо нагадує неділю.

Якби у мене був розум, я б, можливо, пішов би на кілька днів.

Як би там не було, я можу лише сказати, що я самотній,

Я лише молода дівчина, яка пробиваю собі шлях через фальсифікації.

Кава ввімкнена, молоко немає, сумне світло згасає,

До себе я торкаюся, але не дуже, я чую, що це принизливо.

Квіти на моїх панчохах в’януть опівночі.

Книга, яку я читаю, — це думка однієї людини про місячне світло.

Моя шкіра настільна біла, я, можливо, хотів би скоро спати,

Закриваю очі, якщо хочу встати до полудня.

Високі підбори, автомобільні колеса, невдахи канавки.

Мій мрію, дивні здається зображення рухаються.

Мої друзі, вони створюють поп-зірку або дві щовечора.

Я знаю цю сцену задом наперед, вони не можуть побачити шаблони, які вони є

ткацтво.

Мої друзі вони моделі, але я скоро подолала це.

Я сиджу у своїй одній кімнаті, трохи розбитій у Лондоні.

Кава ввімкнена, молоко немає, сумне світло згасає,

До себе я торкаюся, але не дуже, я чую, що це принизливо.

Ля ла ля ля ля ля ля ля ля ля ля ля ля ля.

Ля ла ля ля ля ля ля ля ля ля ля ля ля ля.

Ла-ла-ла-ля, ла-ла-ла-ля-ля…