Oheň - Marek Ztraceny

Do našeho ohně začalo téct,

do ohně kape nám voda,

není to na koho svést,

nejsme v tom sami,

my jsme v tom oba,

oheň co zhasíná, a já jsem nevinnej a ty nevinná,

a možná je v tom jinej a možná jiná,

něco končí, začíná.

Z mokrýho dřeva už nezatopíš,

já to vím a ty to víš, že čím víc, tak tím spíš,

dojdou nám síly a budem,

kde jsme byli,

dým co ještě vychází, je jen důkaz na rozloučenou,

a hlasy okolo nás, nám to vždycky připomenou.

Ref.

Tak se uhasíme a mokrý poplujem dál, ve víně,

neb co má hořet, ať hoří věčně,

co zhasíná ať má šanci ještě žít,

tak jakoby nic, možná příště přát si víc,

neb co má hořet, ať hoří věčně co zhasíná,

ať má šanci ještě žít.

Oba tušíme, co příjde,

a nikdo nezná, jak z toho ven,

a nikdo neví, jak se chovat,

a jestli přežijem, či zahynem,

a jestli mám se smát či brečet,

a kdo z nás dvou pravdu má,

mám být ticho, a nebo ječet,

jsem nevinnej a ty nevinná.

Ref.

Tak se uhasíme a mokrý poplujem dál, ve víně,

neb co má hořet, ať hoří věčně,

co zhasíná ať má šanci ještě žít,

tak jakoby nic, možná příště přát si víc,

neb co má hořet, ať hoří věčně, co zhasíná,

ať má šanci ještě žít.

Tak se uhasíme a mokrý poplujem dál, ve víně,

neb co má hořet, ať hoří věčně,

co zhasíná ať má šanci ještě žít,

tak jakoby nic, možná příště přát si víc,

neb co má hořet, ať hoří věčně, co zhasíná,

ať má šanci ještě žít.

Почало текти в наш вогонь,

вода капає у вогонь,

нема кого спокушати

ми не самотні в цьому,

ми обидва в ньому

вогонь, що згасає, і я невинний, і ти невинний,

і, можливо, це інше, а може, інше,

щось закінчується, воно починається.

Ви більше не можете заливати мокре дрова,

Я це знаю, і ти знаєш, що чим більше, тим більше ти спиш,

у нас закінчиться енергія, і я буду

де ми були,

дим, що все ще виходить, це лише прощальний доказ,

і голоси навколо нас завжди нагадують нам.

Пос.

Тож ми виходимо і плаваємо мокрі, у вині,

бо все, що має горіти, нехай горить вічно,

що виходить, нехай у нього ще є шанс жити,

ніби нічого, може наступного разу побажати більше,

бо те, що має горіти, нехай горить вічно, все, що згасне,

нехай у нього ще є шанс жити.

Ми обидва знаємо, що нас чекає,

і ніхто не знає, як з цього вибратися,

і ніхто не знає, як поводитися

і якщо я виживу або загину,

і якщо я повинен сміятися чи плакати,

і хто з нас правий,

Я маю мовчати або кричати

Я невинний, а ти невинний.

Пос.

Тож ми виходимо і плаваємо мокрі, у вині,

бо все, що має горіти, нехай горить вічно,

що виходить, нехай у нього ще є шанс жити,

ніби нічого, може наступного разу побажати більше,

бо те, що горить, нехай горить вічно, що згасне,

нехай у нього ще є шанс жити.

Тож ми виходимо і плаваємо мокрі, у вині,

бо все, що має горіти, нехай горить вічно,

що виходить, нехай у нього ще є шанс жити,

ніби нічого, може наступного разу побажати більше,

бо те, що горить, нехай горить вічно, що згасне,

нехай у нього ще є шанс жити.