Resistência Cultural - Marcelo D2

Essa é a história de um mulato brasileiro

Da malandragem aqui do Rio de Janeiro

Preste atenção no nosso conto e vê se não dorme no ponto

Pra história que eu vou contar primeiro

Eu busco nos mais velhos dos terreiros e tambores

E assim fico mais forte, enfrento medos e minhas dores

No mundo de dinheiro, não se tem mais valores

Nos separam por classe, cores, escravos e senhores, é

Conquistar o meu espaço

Eu olho pro futuro sem esquecer o passado

Quem se rebaixa assim mesmo, quer ser é elevado

Nos querem de humildes para sermos humilhados

A rua cobra, e como cobra

Mas ajudar, que é bom, ninguém ajuda, é foda

Tu gosta de dinheiro, né?

Carro importado

Pulseira de área VIP e uma puta do lado

Eu vou é de Ciata, velha guarda da Portela

Falo de João do Vale, de Zé Keti e Manacéia

Falo de coisas simples, falo do meu lugar

Eu falo do meu povo e da cultura popular

Vai vendo

É que eu luto e não me rendo

Caio e não me vendo

Não recuo nem em pensamento

Eu sigo um movimento que pra mim é natural

De resistência cultural

Eu luto e não me rendo

Caio e não me vendo

Não recuo nem em pensamento

Eu sigo um movimento que pra mim é natural

De resistência cultural

O bicho pega mesmo é aqui na selva de pedra

Te empurro o lixo deles, abraçou?

Já era

Te tornam militante com medo de militares

Cagam na ideologia e jogam a ética pros ares

Sou moleque sinistro, entrego meu suor

Pelo que eu tenho visto, só vai de mal a pior

A paciência é curta, a ignorância é tanta

Cê até mata um leão, mas não foge das antas

A rua cobra, e como cobra

Mas ajudar, que é bom, ninguém ajuda, é foda

Nas ruas desse mundo, eu só quero andar

Toda vez que eu dou um passo o mundo sai do lugar

Buscar na sua própria vida a matéria prima

Eu posso até cair, mas dou a volta por cima

Como a chama na lenha, eu me inflamo e consumo

O que eu toco vira luxo, deixo o carvão em fumo

E canto

Eu luto e não me rendo

Caio e não me vendo

Não recuo nem em pensamento

Eu sigo um movimento que pra mim é natural

De resistência cultural

Eu luto e não me rendo

Caio e não me vendo

Não recuo nem em pensamento

Eu sigo um movimento que pra mim é natural

De resistência cultural

Resistência cultural!

— E aí, lembra de mim?

— Ô, não lembro, não, meu parceiro

— Primo do Maytor, tá ligado não?

— O bagulho é sair pra roubar esses filha da puta, irmão.

Encher a cara deles

de tiro, mano

— Pô, desde menó que eu te falo isso, menó.

Tu é, porra, estressadão, cara.

É isso que eles quer de nós, tá ligado?

Nóis tem que quebrar eles diferente,

nóis tem que é fazer arte, fuma aí, ó.

Tá ligado?

— Já é então, vou roubar e vou dar dinheiro pra tu virar artista nessa porra

Це історія бразильського мулата

З malandragem тут, Ріо-де Січень

Зверніть увагу на нашу історію і подивіться, чи не спите ви на місці

За історію, яку я розповім першою

Я шукаю в найстарішому з террейро та барабанів

І так я стаю сильнішим, я зустрічаюся зі своїми страхами та своїм болем

У світі грошей у вас більше немає цінностей

Нас розділяє клас, колір, раби і господарі, це так

Завойовуйте мій простір

Я дивлюся в майбутнє, не забуваючи минулого

Хто так опускається, той хоче бути піднесеним

Вони хочуть, щоб нас принижували, щоб нас принижували

Вулична змія і як змія

Але допомагати, що добре, ніхто не допомагає, це біса

Ви любите гроші, правда?

Імпортний автомобіль

Браслет VIP-зони і сучка на боці

Я буду з Чиати, стара гвардія з Портели

Я говорю про Жоао ду Вале, Зе Кеті та Манасея

Я говорю про прості речі, я говорю про своє місце

Я говорю про свій народ і масову культуру

Продовжуй дивитись

Просто я борюся і не здаюся

Я падаю і не бачу себе

Я не відступаю і не думаю

Я дотримуюся природного для мене руху

Культурного опору

Я борюся і не здаюся

Я падаю і не бачу себе

Я не відступаю і не думаю

Я дотримуюся природного для мене руху

Культурного опору

Жук насправді тут, у кам’яних джунглях

Я штовхаю тобі їхнє сміття, ти обнявся?

Це кінець

Вони роблять вас бойовиком, який боїться військових

Вони гадять на ідеологію та викидають у повітря етику

Я зловісна дитина, я віддаю свій піт

З того, що я бачив, усе стає лише гіршим

 Терпіння коротке, незнання таке

Ви навіть убиваєте лева, але не втікайте від тапірів

Вулична змія і як змія

Але допомагати, що добре, ніхто не допомагає, це біса

Вулицями цього світу я хочу просто гуляти

Щоразу, коли я роблю крок, світ змінюється на місце

Шукайте у власному житті сировину

Я можу навіть впасти, але я обертаюся

Як полум’я у вогні, я запалюю й споживаю

Те, що я граю, стає розкішшю, я залишаю вугілля в диму

І куточок

Я борюся і не здаюся

Я падаю і не бачу себе

Я не відступаю і не думаю

Я дотримуюся природного для мене руху

Культурного опору

Я борюся і не здаюся

Я падаю і не бачу себе

Я не відступаю і не думаю

Я дотримуюся природного для мене руху

Культурного опору

Культурний опір!

— Так, пам’ятаєте мене?

— О, я не пам’ятаю, ні, мій партнер

— Двоюрідний брат мера, ви не знаєте?

— Річ у тім, щоб вийти і вкрасти цих дуриків, брате.

Набийте їм обличчя

стрілянина, брате

— Ну, з самого дитинства я говорю тобі це, хлопчику.

Ти до біса напружений, чоловіче.

Саме цього вони від нас хочуть, розумієте?

Ми повинні розбити їх інакше,

ми повинні творити мистецтво, курити там, дивитися.

Ви на?

— От і все, я вкраду і дам тобі гроші, щоб стати художником у цьому лайні