Les vieux copains - Marc Ogeret

Les vieux copains

Tout ridés fatigués

Qui vous tendent la main

Après bien des années

Les vieux copains

Que l’on voit s’en aller

En s’tenant par la main

Pour ne pas culbuter

Les vieux copains

Qu’ont les yeux comme les cieux

Quand les cieux sont tout gris

Et qui voient pour le mieux

Les vieux copains

Tout salis par le temps

Qui n’est plus qu'à la pluie

Quand il pleut dans les yeux

Je suis un d’ceux-là mon Dieu!

Donnez-moi des jardins

Pour cueillir la jeunesse

Pour couper les années

Pour en faire des tresses

Pas ma jeunesse à moi

Ell' n'était pas heureuse

Mais celle que voilà

Dans les bras d’une gueuse

Avec ses seins trahis

Sous la robe trompeuse

Avec le reste aussi

Et croyez-moi, Petite

J'étais souvent gentil

Avec le coeur devant

Et mes rêves dedans

Les vieux copains

Qu’on avait cru des fois

Prendre l’or de leur voix

Pour t’offrir un bijou

Les vieux copains

Qui te prenaient le temps

Pour se faire un printemps

Et t’en donner un bout

Les vieux copains

Qu’ont le passé passé

Dans leurs pas trop pressés

A marcher sur l’Amour

Les vieux copains

Qui disent «Comment vas-tu»

Et qui ne savent plus

Ni leur nom ni le tien

J’suis un d’ceux-là mon Dieu!

Rendez-moi la Folie

Celle que je cachais

Dans le fond de mon lit

Lorsque la nuit venait

Et que je dénonçais

Dans le froid du silence

Les raisons de la chance

A faire que la vie

Se raconte ou se vit

Ça dépend du talent

Qui se donne ou se vend

Quand on a décidé

D'écrire ou de chanter

L’Amour et l’Amitié

Qui ne font que passer

Les vieux copains

Que je ne r’connais plus

Qui passent dans la rue

En traînant des chagrins

Les vieux copains

Tout courbés par le temps

Quand le temps est au Nord

Quand le Nord est d’accord

Les vieux copains

Qu’ont des rides souillées

Par des larmes séchées

A travers les années

Les vieux copains

Qui mangent à la Sécu

Et qui ne savent plus

Où est l’Quartier Latin

J’suis pas d’ceux-là mon Dieu!

Je vous rends la passion

Que vous m’avez prêtée

Un jour de déraison

Pour croire à vos conn’ries

Pour croire à vos enfants

Alors que cette vie

N’est fait' que d’un instant

J’naîtrai demain matin

Quand les chevaux vapeurs

De tous mes vieux copains

S'électréliseront

Et réinventeront

Dans leur âme fanée

Les roses de l’Enfer

La Folie du plus Fou

Et tous ces vieux copains

Se mettront à chanter

Camarades, électrélisons-nous!

Et si quelques étoiles

Veulent nous voir

On pourra toujours leur prêter

Quelques VOLTS en supplément

Et alors… et alors…

Elles nous verront DEBOUT

Avec nos mains dans leurs coutures

Camarades !

старі друзі

Весь у зморшку втомився

Хто звертається до вас

Через багато років

старі друзі

Що ми бачимо, що йде

Тримаючись за руки

Щоб не впав

старі друзі

Які очі, як небо

Коли небо все сіре

І які бачать на краще

старі друзі

Все забруднене часом

Хто тільки під дощем

Коли йде дощ у твої очі

Я один із тих, мій Боже!

дай мені сади

Щоб зірвати молодь

Щоб скоротити роки

Щоб заплести його

Не моя молодість

Вона не була щаслива

Але цей тут

В обіймах жебрака

З її грудьми зрадили

Під оманливою сукнею

З рештою теж

І повір мені, Малий

Я часто був добрим

З серцем попереду

І мої мрії в ньому

старі друзі

У що ми часом вірили

Візьми золото з їхнього голосу

Щоб подарувати тобі коштовність

старі друзі

Хто не поспішав

Зробити пружину

І дати тобі шматочок

старі друзі

Що мають минуле минуле

Своїми поспішними кроками

Ходити по любові

старі друзі

Хто каже "Як справи"

А хто вже не знає

Ні їхнього імені, ні вашого

Я один із тих, мій Боже!

Дай мені божевілля

Той, кого я ховав

Внизу мого ліжка

Коли настала ніч

І це я засудив

У холодній тиші

Причини удачі

Щоб зробити життя

Щоб розповіли або щоб прожити

Це залежить від таланту

Хто дає чи продає

Коли ми вирішили

Писати чи співати

Любов і дружба

Які просто проходять повз

старі друзі

Що я вже не впізнаю

Хто проходить на вулиці

Тягнучі печалі

старі друзі

Все зігнуте часом

Коли погода північна

Коли Північ погодиться

старі друзі

Які мають плями зморшки

Засохлими сльозами

За роки

старі друзі

Хто харчується в соцзабезі

А хто вже не знає

Де знаходиться Латинський квартал

Я не з тих, Боже мій!

Я повертаю твою пристрасть

що ти мені позичив

День нерозумності

Повірити твоїй фігні

Вірити в своїх дітей

Поки це життя

Робиться лише на мить

Я народжуся завтра вранці

Коли кінські сили

З усіх моїх старих друзів

буде електрифіковано

І буде заново винаходити

В їхній зів'ялій душі

Пекельні троянди

Божевілля найбожевільніших

І всі ті старі друзі

Почне співати

Товариші, електризуємось!

А якщо кілька зірок

хочеш нас побачити

Ми завжди можемо їх позичити

Кілька додаткових ВОЛЬТ

А потім... і тоді...

Вони побачать нас СТОЯЧИМИ

З нашими руками в їхніх швах

Товариші!