The Town Fell Asleep - Marc Almond

The town fell asleep

I forgot what it’s called

At the spring

Where it wept a corner of sky drowned

The town fell asleep

I forgot what it’s called

And night fell gradually

And time stood still

And my horse so muddy

And my body exhausted

And night shown bluely

In the waters of fate

And some cries of hate

Poured out by the old

And the oldest of old

Those women without sleep

The town fell asleep

I forgot what it’s called

At the spring

Where it wept a corner of sky drowned

The town fell asleep

I forgot what it’s called

And horse bent drinking

And me stood watching

And my thirst taking care

That she never sees my stare

And the fountain sings

And exhaustion sinks

It’s knife in my back

And I play the role

Of the all powerful

I’m awaited somewhere

Like one awaits the king

No, no one waits for me And I know it’s hard

But we die by chance

While leading a merry dance

The town fell asleep

I forgot what it’s called

At the spring

Where it wept a corner of sky drowned

The town fell asleep

I forgot what it’s called

Sometimes a dusk

It’s true that birds resemble waves

And waves are birds

And men are laughs

And laughs are psalms

More often it’s true

That the sea no longer sings

I want to tell you

That it sings of the songs

That those mothers sing in books of our childhood

but women are still only ever women and the fools among them only ever fools

And I’m not so sure that the song states

That she is the future of man

The town fell asleep

I forgot what it’s called

At the spring

Where it wept a corner of sky drowned

The town fell asleep

I forgot what it’s called

And you have died

My unknown mate

On the brink of the naked

Beneath the sheets

As they danced

Місто заснуло

Я забув, як це називається

На весні

Там, де він плакав куточок неба потонув

Місто заснуло

Я забув, як це називається

І поступово спадала ніч

І час зупинився

А мій кінь такий каламутний

І моє тіло виснажено

І ніч показана блакитним кольором

У водах долі

І деякі крики ненависті

Вилили старі

І найстаріший із старих

Ті жінки без сну

Місто заснуло

Я забув, як це називається

На весні

Там, де він плакав куточок неба потонув

Місто заснуло

Я забув, як це називається

І кінь нагнувся п'є

А я стояв і дивився

І моя спрага піклується

Що вона ніколи не бачить мого погляду

І фонтан співає

І виснаження тоне

Це ніж у моїй спині

І я граю роль

З усіх могутніх

Мене десь чекають

Ніби хтось чекає на короля

Ні, мене ніхто не чекає, і я знаю, що це важко

Але ми вмираємо випадково

Ведучи веселий танець

Місто заснуло

Я забув, як це називається

На весні

Там, де він плакав куточок неба потонув

Місто заснуло

Я забув, як це називається

Іноді сутінки

Це правда, що птахи нагадують хвилі

А хвилі – птахи

А чоловіки сміються

А сміх — це псалми

Частіше це правда

Що море більше не співає

Я хочу розповісти тобі

Що воно співає пісні

Щоб ті матері співали в книжках нашого дитинства

але жінки все ще залишаються тільки жінками, а дурні серед них лише завжди дурні

І я не впевнений, що пісня стверджує

Що вона — майбутнє людини

Місто заснуло

Я забув, як це називається

На весні

Там, де він плакав куточок неба потонув

Місто заснуло

Я забув, як це називається

І ти помер

Мій невідомий друг

На межі голого

Під простирадлами

Коли вони танцювали