The Slave - Marc Almond

In a Byzantine harem

Where, seeking paradise

I’d disguised myself as a dog

A slave told me:

Me, I’d like heavy pearls

Enamelled black pearls

To be dumb, and almost deaf

So that you’d soothe me with words

Words which resemble the sea

Words that one sees through

Words of bitterness and love

Tender words, severe words

Me, I’d like crowded rooms

Where stretched out naked on all fours

Encircled by dogs and chains

Tasting mysterious liquors

Drinks of life and drinks of death

Cups filled to the brim

I place my moist and eager lips

On the kneeling stools therein

Me I’d like a black slave

With the white teeth, strong and cruel

Who’d split my shackles wide

And who’ll take me to the sky

In the damp languor of evening

Me all white, and he all black

He’d bite my body, sliding

With a serpent slow… attack

Me, I’d like to be a young woman

Behind glass and iron bars

As pleasure takes my every breath

Until sleep, until death

Beneath my purple-blue eyelids

You know, I have only one thought

To be a woman, yes, it’s true

To be a real woman

God… please…please

У візантійському гаремі

Де, шукаючи рай

Я переодягнувся під собаку

Раб сказав мені:

Я, я б хотів важких перлів

Емальовані чорні перли

Бути німим і майже глухим

Щоб ти заспокоїв мене словами

Слова, що нагадують море

Слова, через які людина бачить

Слова гіркоти й любові

Ніжні слова, суворі слова

Я, я б хотів, щоб кімнати були переповнені

Де розтягнувся голий на четвереньках

Оточений собаками та ланцюгами

Дегустація таємничих напоїв

Напої життя та напої смерті

Чашки наповнені до країв

Я накладаю свої вологі й жадібні губи

На табуретах, які стоять на колінах

Я б хотів чорного раба

З білими зубами, сильними і жорстокими

Хто б розколов мої кайдани широко

І хто піднесе мене на небо

У вологій томлі вечора

Я весь білий, а він весь чорний

Він кусав моє тіло, ковзаючи

Змій повільно… атакує

Я, я хотів би бути молодою жінкою

За склом і залізними ґратами

Як задоволення займає кожен мій подих

До сну, до смерті

Під моїми фіолетово-блакитними повіками

Ви знаєте, у мене одна думка

Бути жінкою – так, це правда

Бути справжньою жінкою

Боже… будь ласка… будь ласка