Child Of Clay - Marc Almond, P.J. Proby

Into the darkness he was sent by parents'

Who were ignorant hm, hm Tied down to his mother’s strings

Unable to be anything hm, hm Puzzled by the things he hears

The father thinking work comes first

Ain’t got the time to quench a thirst

No, no, no, no, no, no, no, no,

No, no, no, no, no, no, no, no,

Once he was a child, a beautiful child

A child of clay shaped and molded

Into what he is today

But who is to blame for this child of clay

Going out into the street at night

The answers he may meet hm hm With sick and twisted minds

He shares the searching questions

His heart bears hm hm And from the dregs

The answers find their way into his supple mind

In time the planted seeds will grow

Into a twisted vine below

No, no, no, no, no, no, no,

No, no, no, no, no, no, no,

And now his aimless days begin

To drift into sordid sin hm, hm And soon his dislike turns to hate

As the stamp of life seals his fate hm, hm and so the night conceals his name

And the days sleep off his shame

Deprived of love and wrought by fear

A feeling that the end is near

No, no, no, no, no, no, no, no No, no, no, no, no, no, no,

У темряву його відправили батьки

Хто був неосвіченим, гм, гм Прив’язаний до маминих ниток

Не в змозі бути чимось, гм, спантеличений тим, що він чує

Батько думає, що робота на першому місці

Немає часу втамувати спрагу

Ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні,

Ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні,

Колись він був дитиною, прекрасною дитиною

Дитина з глини, сформована та виліплена

У те, чим він є сьогодні

Але хто винен у цій дитині глини?

Вихід на вулицю вночі

Відповіді, які він може зустріти, хм хм з хворими та скрученими розумами

Він ділиться питаннями пошуку

Його серце носить хм хм І від осадів

Відповіді знаходять свій шлях у його пружному розумі

Згодом висаджені насіння проростуть

У скручену лозу внизу

Ні, ні, ні, ні, ні, ні,

Ні, ні, ні, ні, ні, ні,

І ось починаються його безцільні дні

Впасти в жахливий гріх, гм, гм, і незабаром його неприязнь перетворюється на ненависть

Як печатка життя запечатує його долю, гм, і так ніч приховує його ім'я

І дні сплять його ганьбою

Позбавлений любові й сформований страхом

Відчуття, що кінець близький

Ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні,