Пiд облачком - Марія Бурмака

Пiд облачком явiр похилений,

Сидить на нiм пташок примилений,

Слухай, мила, як той пташок спiва,

Же з любовi нiч добра не бива,

Же з любовi, же з любовi

Нiч добра не бива.

Ци ти, любо, є од Бога дана,

Ци ти, може, дьяблом підшептана?

Хоч би с не хтiв, то мусиш любити,

Хоч би с не хтiв, прото маш терпiти,

Хоч би с не хтiв, хоч би с не хтiв

Прото маш терпiти.

Мила, мила, ти покусо єдна,

Любив я тя не рiк i не два.

Ци ми дала зілля сі напити?

Не мож, мила, ніяк без тя жити,

Не мож, мила, не мож, мила,

Нiяк без тя жити.

Ми ворожка давно ворожила,

Же мя звурит дiвка чорнобрива,

Же не буду видiв за ньов свiта,

Аж проминут мої младi лiта,

Аж проминут, аж проминут

Мої младi лiта.

Пiд облачком явiр зеленiє,

Посмот мила, як той вiтер вiє,

Може вирве єго з корiннями.

Мила моя, што то буде з нами?

Мила моя, мила моя,

Што то буде з нами?

Хмара Під схили Явір,

На ньому сидить хижий птах,

Послухай, люба, як спить та пташка,

Нічого доброго з коханням не буває,

З любові, з любові

Нічого доброго не відбувається.

Ти, милий, від Бога,

Ти, мабуть, диявол шептуна?

Навіть якщо ти не хочеш, ти повинен це любити,

Якщо ти не хочеш, ти повинен страждати,

Я не хочу, я не хочу

Ось чому ти страждаєш.

Любий, любий, ти спробуй одну,

Я люблю її, ні на рев.

Ти напоїв мене зіллям?

Я не можу, люба, без неї жити,

Не чоловік, любий, не чоловік, милий,

Без цього жити неможливо.

Ми, ворожки, давно ворожили,

Мені нудно, кабан,

Мене не побачать її свита,

Закінчилося моє молоде літо,

Вже пройшов, вже пройшов

Моє молоде літо.

Під хмарою зеленого явора,

Дивись, люба, як віє той вітер,

Воно може крутити його своїм корінням.

Любий, що з нами буде?

Мій любий, мій любий,

Що буде з нами?