999 - Manuscript Alli

Спаси мою душу скорей

Томится что в капкане бегущих теней

Прозы можешь не слышать,

Но их уже знает хроника твоих дней

Чёрное солнце не светит,

Но обжигает меня все сильней

Пустота это карма

Это не дарма

Пустота дары что теперь

Кажутся былью и явью

Мы тонем в иллюзиях что шепчут поверь

Мне, или вычеркни с этого мира

Навсегда и мне станет теплей

Более правильно думать

Сжигая плотские утехи

Не манясь на коварную сеть

Стану кровью бегущей по вене

Забыв про хлеставшую плеть

Цветком восходящих полей

Или снегом в ладонях людей просто петь

Заклятыми знаками в книгах

У вечно горящих огней

Буду тем чем захочет любовь

Тем, что задумаем с ней

Безликое завтра привет

Не ждать научится теперь

Ты поменяешь игру всю,

Но кто стал счастливей проверь

Проведай меня на закате

Не дав убежать от вещей

Тирады ночны закаляя

Мотивами в слух мне навей

Стадо где смоет с асфальтом

Где тихо в четыре болеть

Дети неба не плачут

Веками учившись терпеть

Трепетно верить в ковчег и

Себя обмануть вкусив смерть

Страхом разбавленным в сердце

Шагом вперед осмелеть

С отсутствием любопытства

Сожалев опускать руки впредь

С воздухом растворятся

И пеплом не ставши, но тлеть

В звуках синхронных остаться

И заново все посмотреть

Знания вложено в рифмы

Рифмы проектор, лицезреть

Фильм не последний, но к спеху

Все что завещано мне

Чем поделюсь и я вскоре

Вас наградив буду млеть

Скромность слепая привычка,

Но даст протянуть руку ведь

Ничто здесь не вечно ты знаешь

Как статус способен лететь

Туда где комфортней в минуту

К тому кто сомнился в себе

Подобно мелькавшему стуку

На время что почести встреть

Оставив лишь память об этом

В будущем пусть и не сразу

Ты сможешь принять все посметь

Прозреть дав упрямому глазу

Врятуй мою душу швидше

Томиться що в капкані тіней, що біжать

Прози можеш не чути,

Але їх вже знає хроніка твоїх днів

Чорне сонце не світить,

Але обпалює мене все сильніше

Порожнеча це карма

Це недарма

Пустота дари що тепер

Здаються буллю та явою

Ми тонемо в ілюзіях що шепочуть повір

Мені, або викресли з цього світу

Назавжди і мені стане тепліше

Правильніше думати

Спалюючи тілесні втіхи

Не¦манячись на підступну мережу

Стану кров'ю, що біжить по вене

Забувши про батіг.

Квіткою висхідних полів

Або снігом у долонях людей просто співати

Заклятими знаками в книгах

У вічно палаючих вогнів

Буду тим, чим захоче кохання

Тим, що задумаємо з|

Безлике завтра привіт

Не чекати навчиться тепер

Ти поміняєш гру всю,

Але хто став щасливішим перевір

Провідай мене на заході

Не давши втекти від речей

Тиради нічні загартуючи

Мотивами в слух мені навей

Стадо де змиє з асфальтом

Де тихо в чотири хворіти

Діти неба не плачуть

Повіками вчившись терпіти

Трепетно ​​вірити в ковчег і

Себе обдурити скуштувавши смерть

Страхом розведеним у серці

Кроком вперед наважитись

З відсутністю цікавості

Жаль опускати руки надалі

З повітрям розчиняться

І попелом не ставши, але тліти

У звуках синхронних залишитися

І знову все подивитися

Знання вкладено у рифми

Рифми проектор, бачити

Фільм не останній, але до поспіху

Все, що заповідано мені

Чим поділюсь і я незабаром

Вас нагородивши буду мліти

Скромність сліпа звичка,

Але дасть протягнути руку

Ніщо тут не вічно ти знаєш

Як статус здатний летіти

Туди де комфортніше в хвилину

До того хто сумнівався в собі

Подібно до миготливого стуку

На час що вшануй зустрінь

Залишивши лише пам'ять про це

У майбутньому нехай і не відразу

Ти зможеш прийняти все посміти

Прозріти давши впертому оку