Гоголя - Мандри

Тільки Бог розсипав зорі,

А на хутір впала ніч.

Хитрий чорт кудись поніс

Срібний Місяць у долонях.

Двоє друзів у ту пору

Обійнявшись йшли в шинок.

Й зупинились на дорозі

Посовітуватись щоб!

— Куме, трясьця його матір,

Щось не видно ні чорта!

Десь не бачу де та стежка,

Що у шинок заверта.

— Намело багато снігу,

Нігде випить й закусить.

Може зайдем до Солохи?

Он у шибці щось горить!

А Солоха — вража баба,

З чортом водить мармелад!

Пригоща горілкой з салом,

Й вертихвостить пишний зад.

Коли: Шасть!

Бубух!

Агова!

Хтось у двері калата.

І гука: — Егей!

Солоха!

В чорта в хвіст пішла душа.

А Солоха, не злякавшись,

Чорту каже: — Лізь в мішок!

А сама мерщій до двері

Подивитись хто ж прийшов.

Веліколєпная Солоха, добрий вечір, добрий час!

З моїм кумом, Опанасом, на Різдво прийшли до вас!

Став люб’язная Солоха самогона й свіжини,

Бо на дворі завірюха, що й не дійдеш до корчми!

Гості пили та гуляли, били чорта по горбу!

Танцювали і співали, й цілувались до впаду…

А кінець цієї пісні мені влом уже співать,

Тим, хто хоче знати далі, треба Гоголя читать.

Гоголя… а подать сюда Гоголя…

Гоголя…