Сон - Макс Лечт

В моем сне дети поют песню любви,

В моем сне весна, в моем сне слышен смех.

Он завораживает всех, язык мира — палитра детской лиры,

Они пускают воздушного змея в бездонное синее небо.

И на ладошке достаточно места чтобы понять,

Весь мир для них такой каким еще не был.

В моем сне, потом я просыпаюсь,

Весна из сна тает и появляется грязь.

Много людей живут не парясь,

А меня гложет вопрос почему прошибая насквозь,

Все что я вижу это мир побитых людей.

Нужда как наждак и выживет сильнейший.

Почему нам нужно быть грубее,

Теряя человечность бей за мнимое счастье.

Почему скажи мир должен быть такой как этот,

Я что-то здесь упустил почему скажи,

Я не нахожу ответов это та самая жизнь.

Почему скажи мир должен быть такой как этот,

Я что-то здесь упустил почему скажи,

Я не нахожу ответов, где ты жизнь?

Почему над чувствами правит порок,

Почему желая блага мы сбиваем с ног.

Почему нас манит смог и мани стали мани.

Для тех кто так и не смог понять,

Или сохранить эту нить,

Что ведет к ответам и дает стимул жить.

Почему так сложно раз и навсегда уйти от лжи,

Ведь она полосует острее чем ножи.

Больнее бьют те, кто по-настоящему дорог,

Почему тепло чувств часто сменяет холод?

Почему Старк забыт, а молод супер-стар?

И что внутри кипит, что производит пожар?

Почему не жаль, когда жалим?

Почему хочется нажать чувствуя что жалок?

Слабость враг или ненависть это слабость,

Так что же сделать чтобы сердце осталось.

Почему скажи мир должен быть такой как этот.

Я что-то здесь упустил почему скажи,

Я не нахожу ответов это та самая жизнь.

Почему скажи мир должен быть такой как этот,

Я что-то здесь упустил почему скажи,

Я не нахожу ответов где ты жизнь?

Каждый день просыпаясь я задаю вопрос,

Что мне сделать чтобы стать человеком.

Вот так же мой голос звучит в пустоте эхом.

Почему разве мы должны видеть в глазах детей боль,

А бомж предначертанная свыше малышу роль.

Кто страху дал силу осуществлять контроль,

Почему меня делит пополам доброе и злое.

Вопросы без ответов крик моей души,

Господи услышь Господи поспеши.

Откуда боль и страх откуда сила тьмы,

Откуда то начало доброго, что мне рисует сны.

На шаг ближе душа видит этажи выше,

Мой рай мне рисует край откуда я вышел.

Сны приближают к началу и истоку души,

Быть может реальность это сон, а сон это жизнь.

На шаг ближе душа видит этажи выше,

Мой рай мне рисует край откуда я вышел.

Сны приближают к началу и истоку души,

Я знаю точно есть край где только радость и жизнь.

У моєму сні діти співають пісню кохання,

У моєму сні весна, у моєму сні чути сміх.

Він зачаровує всіх, мову світу — палітра дитячої ліри,

Вони пускають повітряного змія в бездонне синє небо.

І на долоньці достатньо місця щоб зрозуміти,

Весь світ для них такий, яким ще не був.

У моєму сні, потім я прокидаюся,

Весна зі сну тане і з'являється бруд.

Багато людей живуть не парячись,

А мене тремтить питання чому шибаючи наскрізь,

Все що я бачу це світ побитих людей.

Потреба як наждак і виживе найсильніший.

Чому нам треба бути грубішим,

Втрачаючи людяність бий за уявне щастя.

Чому скажи світ має бути такий як цей,

Я щось тут упустив чому скажи,

Я не знаходжу відповідей це те саме життя.

Чому скажи світ має бути такий як цей,

Я щось тут упустив чому скажи,

Я не знаходжу відповідей, де ти життя?

Чому над почуттями править порок,

Чому бажаючи блага ми збиваємо з ніг.

Чому нас манить зміг і мані стали мані.

Для тих хто так і не зміг зрозуміти,

Або зберегти цю нитку,

Що веде до відповідей і дає стимул жити.

Чому так складно раз і назавжди піти від брехні,

Адже вона смугує гостріше ніж ножі.

Більше б'ють ті, хто по-справжньому дорогий,

Чому тепло почуттів часто змінює холод?

Чому Старк забутий, а молодий супер-старий?

І що всередині кипить, що виробляє пожежу?

Чому не жаль, коли жалимо?

Чому хочеться натиснути відчуваючи, що жалюгідний?

Слабість ворог чи ненависть це слабкість,

Так що зробити, щоб серце залишилося.

Чому скажи світ має бути такий як цей.

Я щось тут упустив чому скажи,

Я не знаходжу відповідей це те саме життя.

Чому скажи світ має бути такий як цей,

Я щось тут упустив чому скажи,

Я не знаходжу відповідей де ти життя?

Щодня прокидаючись я задаю питання,

Що мені зробити, щоб стати людиною.

Ось так, що мій голос звучить у порожнечі луною.

Чому хіба ми повинні бачити в очах дітей біль,

А бомж накреслена над малюком роль.

Хто страху дав силу здійснювати контроль,

Чому мене ділить навпіл добре і зле.

Запитання без відповідей крик моєї душі,

Господи почуй Господи поспіши.

Звідки біль і страх звідки сила пітьми,

Звідки той початок доброго, що мені малює сни.

На крок ближче душа бачить поверхи вище,

Мій рай мені малює край, звідки я вийшов.

Сни наближають до початку і початку душі,

Може реальність це сон, а сон це життя.

На крок ближче душа бачить поверхи вище,

Мій рай мені малює край, звідки я вийшов.

Сни наближають до початку і початку душі,

Я знаю точно є край де тільки радість і життя.