Тралики - Макс Корж

Я стрелял сиги возле незнакомого дома,

Пока мои шмотки стирались у сестры друга знакомой.

Красота местных зданий мне казалась особой,

Я влюбился в твой запах, неизведанный город.

Полчаса как шёл последний в парк, вдалеке искры летели.

Остановка пустая – это знак.

Дождь сопливый не в тему.

Китайские уши шипеть перестали.

Пакеты без ручек, вещи на вокзале.

Выстоять, хоть одет не по погоде,

Я сам решил, пусть тралики уже не ходят

Хоть одет не по погоде,

Я сам решил, пусть тралики уже не ходят.

Выстоять!

Еи-еи-ия, еи-еи-ия, еи-еи-ия.

Я сам решил!

Еи-еи-ия, еи-еи-ия, еи-еи-ия.

Я стоял, как убитый, залипая в афиши.

Никому нах** не нужен, никто нах** не ищет.

Где сегодня ночуем?

Вариантов немного:

Тот уже не поднимает, этим звонить неудобно.

Убивает голод «Винстон», синий дым навевает мысли о доме,

Лишь бы предки не знали, где их Максим.

Спать, стирая ладони.

Это не то, что себе представлял, но мне не нужна ваша жалость.

Если одиночество – слабость, то я, пожалуй, останусь.

Выстоять, хоть одет не по погоде,

Я сам решил, пусть тралики уже не ходят

Хоть одет не по погоде,

Я сам решил, пусть тралики уже не ходят.

Выстоять!

Еи-еи-ия, еи-еи-ия, еи-еи-ия.

Я сам решил!

Еи-еи-ия, еи-еи-ия, еи-еи-ия.

Он пришёл на рассвете, в минут 20 шестого.

Побежал Юго-Запад, тралик шёл через город.

Я упал на кровать из ряда задних сидений.

Засыпая с пробитым талоном, я был рад, что людей нет.

Я не знаю, как вышло, что стою перед вами.

Я проспал слишком много, мне отрезало память.

Я забуду родную, кучу квартир, съёмных комнат.

Но никогда не забуду этот *бучий холод.

Выстоять!

Еи-еи-ия, еи-еи-ия, еи-еи-ия.

Я сам решил!

Еи-еи-ия, еи-еи-ия, еи-еи-ия.

Выстоять, хоть одет не по погоде,

Я сам решил, пусть тралики уже не ходят.

Выстоять, хоть одет не по погоде,

Я сам решил, пусть тралики уже не ходят.

Хоть одет не по погоде,

Я сам решил, пусть тралики уже не ходят.

Выстоять, хоть одет не по погоде,

Я сам решил, пусть тралики уже не ходят.

Я стріляв сіги біля незнайомого будинку,

Поки мої шмотки стиралися у сестри друга знайомої.

Краса місцевих будівель мені здавалася особливою,

Я закохався у твій запах, незвідане місто.

Півгодини, як йшов останній у парк, вдалині іскри летіли.

Зупинка пуста – це знак.

Дощ сопливий не в тему.

Китайські вуха шипіти перестали.

Пакети без ручок, речі на залізничному вокзалі.

Вистояти, хоч одягнений не за погодою,

Я сам вирішив, хай траліки вже не ходять

Хоч одягнений не за погодою,

Я сам вирішив, хай траліки вже не ходять.

Вистояти!

Еі-еі-ія, еі-еі-ія, еі-еі-ія.

Я вирішив!

Еі-еі-ія, еі-еі-ія, еі-еі-ія.

Я стояв, як убитий, залипаючи до афіш.

Нікому нах** не потрібний, ніхто нах** не шукає.

Де сьогодні ночуємо?

Варіантів небагато:

Той уже не піднімає, цим дзвонити незручно.

Вбиває голод «Вінстон», синій дим навіває думки про будинок,

Аби пращури не знали, де їх Максим.

Спати, стираючи долоні.

Це не те, що собі уявляв, але мені не потрібна ваша жалість.

Якщо самота – слабкість, то я, мабуть, залишусь.

Вистояти, хоч одягнений не за погодою,

Я сам вирішив, хай траліки вже не ходять

Хоч одягнений не за погодою,

Я сам вирішив, хай траліки вже не ходять.

Вистояти!

Еі-еі-ія, еі-еі-ія, еі-еі-ія.

Я вирішив!

Еі-еі-ія, еі-еі-ія, еі-еі-ія.

Він прийшов на світанку, за хвилин 20 шостого.

Побіг Південний Захід, тралік йшов через місто.

Я впав на ліжко із низки задніх сидінь.

Засинаючи з пробитим талоном, я був радий, що людей нема.

Я не знаю, як сталося, що стою перед вами.

Я проспав дуже багато, мені відрізало пам'ять.

Я забуду рідну, купу квартир, орендованих кімнат.

Але ніколи не забуду цей *бучий холод.

Вистояти!

Еі-еі-ія, еі-еі-ія, еі-еі-ія.

Я вирішив!

Еі-еі-ія, еі-еі-ія, еі-еі-ія.

Вистояти, хоч одягнений не за погодою,

Я сам вирішив, хай траліки вже не ходять.

Вистояти, хоч одягнений не за погодою,

Я сам вирішив, хай траліки вже не ходять.

Хоч одягнений не за погодою,

Я сам вирішив, хай траліки вже не ходять.

Вистояти, хоч одягнений не за погодою,

Я сам вирішив, хай траліки вже не ходять.