Пролетарка - Макс Корж

Как по юности с дому сбежал,

Так с тех пор не могу усидеть

Я на месте одном и ни дня —

В приключения всё тянет залезть.

Самый непроходимый маршрут

Небо яркое скроет в дыму.

Кто сказал, что я не боюсь?

(Ха-ха) Я боюсь, я боюсь, но иду:

Прямо за мечтой, провожать не стоит.

С выводами погоди, не нуждаюсь в жалости.

Путает порой, то деньги то любовь —

Но над этой пропастью только и успеваю тормозить.

Стоя в тамбуре в шортах дрожа (спасибо);

Для себя я тогда уж решил (спасибо большое):

Остальные пусть поют для писюх,

Я ж всегда буду петь для души.

Звёзды падают звоном монет.

Всех, кого уважал — пережил.

И тебе, брат — отдельный совет (ха-ха):

Не ведись, коль собрался идти:

Прямо за мечтой, провожать не стоит.

С выводами погоди, не нуждаюсь в жалости.

Путает порой, то деньги то любовь —

Но над этой пропастью только и успеваю тормозить.

Жизнь такая, брат — все хотят, как в фильмах;

все хотят одну —

И самому, как на месте устоять, соблазны чтоб не сбили с ног?

Но знаешь, что?

Зато, как кайфово через время позади

Оглянуться и понять, что ты до сих пор не свернул с пути!

Прямо за мечтой, провожать не стоит.

С выводами тормози, не нуждаюсь в жалости.

Путает порой, то деньги то любовь —

Но над этой пропастью только и успеваю тормозить.

Вот, бывает видишь человека: походка ровная,

Взгляд уверенный, даже завидуешь как-то...

А на самом деле — внутри он мечется, с угла в угол.

Место всё найти не может, и только прибивает его

Туда, где есть хоть какая-то выгода.

А тебя, бывает в жизни, так швыряет по разные стороны:

То в гору, то в яму, то вообще, нахрен, назад отбросит.

Со стороны всем кажется — вот бедолага,

А в душе-то у тебя всё на месте, и путь твой ровнее ровного.

Прямо за мечтой, провожать не стоит.

С выводами тормози, не нуждаюсь в жалости.

Путает порой, то деньги то любовь —

Но над этой пропастью только и успеваю тормозить.

Як по юності з дому втік,

Так з того часу не можу всидіти

Я на місці одному і ні дня

У пригоди все тягне залізти.

Найнепрохідніший маршрут

Яскраве небо сховає в диму.

Хто сказав, що я не боюсь?

(Ха-ха) Я боюсь, я боюсь, але йду:

Прямо за мрією, проводити не варто.

З висновками погоди, не потребую жалості.

Плутає часом, то гроші то кохання.

Але над цією прірвою тільки й встигаю гальмувати.

Стоячи в тамбурі в шортах тремтячи (дякую);

Для себе я тоді вже вирішив (спасибі велике):

Інші нехай співають для писюх,

Я ж завжди співатиму для душі.

Зірки падають дзвінком монет.

Усіх, кого поважав, пережив.

І тобі, брат - окрема порада (ха-ха):

Не ведися, коли зібрався йти:

Прямо за мрією, проводити не варто.

З висновками погоди, не потребую жалості.

Плутає часом, то гроші то кохання.

Але над цією прірвою тільки й встигаю гальмувати.

Життя таке, брат — усі хочуть, як у фільмах;

всі хочуть одну -

І самому, як на місці встояти, спокуси, щоб не збили з ніг?

Але, знаєш, що?

Зате, як кайфово через час позаду

Озирнутися і зрозуміти, що ти досі не звернув із шляху!

Прямо за мрією, проводити не варто.

З висновками гальма, не потребую жалості.

Плутає часом, то гроші то кохання.

Але над цією прірвою тільки й встигаю гальмувати.

Ось, буває бачиш людину: хода рівна,

Погляд упевнений, навіть заздриш якось...

А насправді - всередині він кидається, з кута в кут.

Місце все знайти не може, і лише прибиває його

Туди, де є хоч якась вигода.

А тебе, буває в житті, так жбурляє по різні боки:

То в гору, то в яму, то взагалі нахрен, назад відкине.

Збоку всім здається — ось бідолаха,

А в душі в тебе все на місці, і шлях твій рівніший за рівний.

Прямо за мрією, проводити не варто.

З висновками гальма, не потребую жалості.

Плутає часом, то гроші то кохання.

Але над цією прірвою тільки й встигаю гальмувати.