The Eternal Cold - Make Them Suffer

I begin to gnaw, chewing away and spitting up the very fabrication of myself.

The Eternal Cold.

Dark shall prosper as I plunge;

descending deeper toward the

shadows.

Let me sleep, this endless drone must end.

I pray for emptiness and plague upon yourself.

for I am but a nothingness drifting,

seeking dead ends and false hope.

There is only death, I do not even exist.

A shadow, a memory.

Cast away all binds to self.

I ll never know why all things beautiful must reach an end.

The appetite grows for a greater knowing, the more I find the more I die

inside.

I shed a tear, I weep.

All things beautiful must reach an end.

Myself containing a dormant implosion of infinite decimals,

spiralling out of control.

The ostracization begins.

Within myself self-loathing,

and I ve tried to hold passion inside the palm of my hand and tackle the world

head on.

A knife held to my throat, a nice dose of discretion.

The world will feel my pain as I gnaw away at my boiled flesh

Detach myself from reality.

My misanthropic ways fall to waste.

My enigmatic veil begins to subdue.

I cannot continue.

Let me sleep, this endless drone must end.

I pray for emptiness and plague upon yourself.

for I am but a nothingness drifting,

seeking dead ends and false hope.

This is my somber send off.

I am done.

The world will end.

I ve turned my back.

Я починаю гризти, розжовувати й випльовувати саму вигадку себе.

Вічний холод.

Темна процвітає, коли я занурююся;

спускаючись глибше до с

тіні.

Дай мені спати, цей нескінченний дрон має закінчитися.

Я молюся за порожнечу й чуму на вас.

бо я лише ніщо, що дрейфує,

шукає тупиків і хибну надію.

Є тільки смерть, мене навіть не існує.

Тінь, спогад.

Відкиньте всі зв’язки з самим собою.

Я ніколи не дізнаюся, чому все прекрасне має закінчитися.

Зростає апетит до більшого знання, чим більше я знаходжу, тим більше вмираю

всередині.

Я пролив сльозу, я плачу.

Усе прекрасне має досягти кінця.

Я вміщую сплячу імплозію нескінченних десяткових дробів,

виходить з-під контролю.

Починається остракизація.

Ненависть до себе,

і я намагався тримати пристрасть на долоні і братися за світ

на голову.

Ніж, притиснутий до мого горла, гарна доза розсудливості.

Світ відчує мій біль, як я обгризатиму свою варену плоть

Відірватись від реальності.

Мої людиноненависницькі шляхи пропадають.

Моя загадкова вуаль починає підкорятися.

Я не можу продовжувати.

Дай мені спати, цей нескінченний дрон має закінчитися.

Я молюся за порожнечу й чуму на вас.

бо я лише ніщо, що дрейфує,

шукає тупиків і хибну надію.

Це мій похмурий вихід.

Я закінчив.

Настане кінець світу.

Я повернувся спиною.