Maelstrom - Make Them Suffer

Beyond these forgotten shores of baleful unrelenting torture.

The sky has shattered, pouring its tears into oblivion and wishing away its

unending paradox, as it crumbles into exile, piece by piece.

plunged into darkness by the undertow of the Maelstrom.

slowly, piece by piece, forever forgotten.

Take me away from here.

I will slip away, watch me disapear.

The Maelstrom consumes me.

An eternity frozen in time.

Pulled beneath the deepest depths

Where I was always meant to be, forever lost.

I’ve found my home

far from the grips of time

with the faces of desertion

wandering the depths of expulsion

With the faces of desertion, far from the grips of time, I have found my home.

I’ve found my home, where no light can reach and the only sounds are those soft

whispers that no one else can hear.

Comforting me.

I’ll smile my way away to my darkest days.

Beyond these forgotten shores of endless sadness and torturous sorrow.

The sky has shattered, crying into constant uncertainty and wishing away its

perpetual torment, as it crumbles into exile, piece by piece.

plunged into darkness by the undertow of the Maelstrom.

forgotten piece by piece, forever and ever.

Take me away from here.

I will slip away, watch me disapear

The Maelstrom consumes me.

An eternity frozen in time.

I’ve found my home, beneath the depths.

I’ve found my home, where I can dream these days away.

It was perfect from the first day, we stood and watched as the ocean opened up

and swallowed the sun.

Swallowed the sun.

За цими забутими берегами злих невпинних тортур.

Небо розбилося, виливши в забуття свої сльози і побажавши його

нескінченний парадокс, оскільки воно розсипається у вигнання, шматочок за шматком.

занурений у темряву підводним потоком Виру.

повільно, шматочок за шматком, назавжди забутий.

Забери мене звідси.

Я вислизну, дивіться, як я зникаю.

Вир поглинає мене.

Вічність, застигла в часі.

Потягнувся під найглибші глибини

Там, де я завжди мав бути , назавжди втрачений.

Я знайшов свій дім

далеко від тисків часу

з обличчями дезертирства

блукаючи в глибинах вигнання

З обличчям дезертирства, далеко від потяг часу, я знайшов свій дім.

Я знайшов свій дім, куди не проникає світло, а звуки лише тихі

шепоче, що більше ніхто не почує.

втішає мене.

Я буду посміхатися на шляху до найтемніших днів.

Поза цими забутими берегами нескінченного смутку й мучливого смутку.

Небо розбилося, плаче в постійній невизначеності і бажаючи його геть

вічні муки, коли воно розсипається на вигнання, шматочок за шматком.

занурений у темряву підводним потоком Виру.

забутий шматок за шматком, назавжди.

Забери мене звідси.

Я вислизну, дивіться, як я зникаю

Вир поглинає мене.

Вічність, застигла в часі.

Я знайшов свій дім під глибинами.

Я знайшов свій дім, де я можу мріяти в ці дні.

Це було ідеально з першого дня, ми стояли й дивилися, як океан відкривається

і проковтнув сонце.

Проковтнув сонце.