Elegies - Make Them Suffer

I would have showed you the world as it was in my dreams.

I would have dropped

everything.

And for those nights when we wept for the moon, I would have died for the

spring.

I found myself at the roots of the elms, singing songs to the birds and wishing

this day would never end.

But it did.

These dreams came cascading down in a stream of fond memories and lost hope,

and at the end of it all.

At the end of it all is only a teardrop to remember you by.

A keepsake from the birds, an elegy for what we could have shared.

These words will last forever;

I’ll dream our memories away just to make you feel something for me again.

These words will last forever;

I’ll dream our memories away just to make you hurt.

Just to make you feel my

pain.

There is a warmth from the earth, and the touch of my fingertips are like

droplets, making ripples on the surface.

I cherish the moment my heart sank to the floor of the ocean.

We could have been so much more,

We could have laughed, and cried, and dreamed our nights away.

So much more, So much more.

I’ll keep singing songs to the birds until you return, and for every time I

lost myself there is a warmth from the earth, and the touch of my fingertips

are like droplets, making ripples on the surface.

At the end of it all is only a teardrop to remember you by.

A keepsake from the birds, an elegy for what we could have shared.

These words will last forever;

I’ll dream our memories away just to make you feel something for me again.

These words will last forever;

I’ll dream our memories away just to make you hurt.

Just to make you feel my

pain.

Я б показав вам світ таким, яким він був у моїх мріях.

Я б кинув

все.

І в ті ночі, коли ми плакали за місяцем, я помер би за нього

весна.

Я опинився біля коріння в’язів, співав пісні пташкам і бажав

цей день ніколи не закінчиться.

Але це сталося.

Ці мрії хлинули в потік приємних спогадів і втраченої надії,

і в кінці усього.

Наприкінці все це лише сльоза, щоб запам’ятати вас.

На пам’ять від птахів, елегія про те, чим ми могли б поділитися.

Ці слова триватимуть вічно;

Я буду мріяти про наші спогади, щоб ви знову відчули щось до мене.

Ці слова триватимуть вічно;

Я буду мріяти про наші спогади, щоб зробити тобі боляче.

Просто щоб ви відчули мене

біль.

Від землі тепло, і дотик моїх пальців схожий

краплі, створюючи брижі на поверхні.

Я ціную момент, коли моє серце опустилося на дно океана.

Ми могли б бути набагато більше,

Ми могли б сміятися, плакати і мріяти про наші ночі.

Так багато більше, Так багато більше.

Я буду співати пісні пташкам, поки ти не повернешся, і щоразу

Я втратив себе, є тепло від землі і дотик кінчиків моїх пальців

схожі на краплі, що роблять брижі на поверхні.

Наприкінці все це лише сльоза, щоб запам’ятати вас.

На пам’ять від птахів, елегія про те, чим ми могли б поділитися.

Ці слова триватимуть вічно;

Я буду мріяти про наші спогади, щоб ви знову відчули щось до мене.

Ці слова триватимуть вічно;

Я буду мріяти про наші спогади, щоб зробити тобі боляче.

Просто щоб ви відчули мене

біль.