Chronicles - Make Them Suffer

Fear my name, in the dead of the night for I am reborn of flame.

You will feel my wrath, I will destroy all things that lay in my path

It’s raining relentlessly, and the last little flickering flame which I kindled

and cared for so dearly is beginning to wither and fade.

Now here I tend,

in darkness.

Scrawling onto tattered pages you once held so close.

Sleep has overtaken us, and if it weren’t for these binds I would float away.

Fear my name, In the dead of the night.

My burden is bound by tales I wrote, these have been the Chronicles of Woe.

Burn down the forests.

No longer are they my home.

Morrow, you cursed them, or so it reads in the Chronicles of Woe.

Now feel my wrath.

Tear down the skies.

Feel my wrath, my hatred engulfs me, destroying your dreams.

Feel my wrath, I’ll bide my time and burn you alive.

Feel my wrath.

My vengeance shall be swift, at my burning hand,

The flames from my fingertips dwindle and cheer, at the torment of man.

Tear down the fucking skies.

Can you feel the surge of hatred from my torment.

I burdened your stories, you left for me dead and cursed the forest.

My name is forever echoed throughout the wastes, and my malevolence is eating

my heart out.

Should you hear it,

Fear my name, in the dead of the night for I am reborn of flame.

You will feel my wrath, I will destroy all things that lay in my path

I’ve burdened your stories, your codex of sorrow and lies.

I relinquish this duty, take back what once you kept so safe.

Fear my name, In the dead of the night.

I burden no longer the tales I wrote, take of me these Chronicles of Woe.

Burn down the forests.

No longer are they my home.

Morrow, you cursed them, or so it reads in the Chronicles of Woe.

Fear my name, In the dead of the night.

I burden no longer the tales I wrote, take of me these Chronicles of Woe.

Fear my name, In the dead of the night.

I burden no longer the tales I wrote.

These are the Chronicles of Woe.

Бійся мого імені в глибоку ніч, бо я відроджуюсь із полум’я.

Ви відчуєте мій гнів, я знищу все, що лежало на моєму шляху

Дощ невпинно йде, і останнє маленьке мерехтливе полум’я, яке я розпалив

і про яку так дорого піклуються, починає в’янути й зникати.

Тепер я схиляюся,

у темряві.

Написування пошарпаних сторінок, які ви колись тримали так близько.

Сон наздогнав нас, і якби не ці зв’язки, я б поплив.

Бійся мого імені, в глибоку ніч.

Мій тягар пов’язаний казками, які я написав, це були Хроніки горя.

Спалити ліси.

Вони більше не мій дім.

Завтра, ти прокляв їх, або так так про це йдеться в Хроніках горя.

Тепер відчуй мій гнів.

Знести небеса.

Відчуй мій гнів, моя ненависть охоплює мене, руйнуючи твої мрії.

Відчуй мій гнів, я витримаю час і спалю тебе живцем.

Відчуй мій гнів.

Моя помста буде швидкою, біля моєї палкої руки,

Полум’я з кінчиків моїх пальців згасає і радіє, на муках людини.

Знищити прокляті небеса.

Відчуваєш сплеск ненависті від моїх мук.

Я обтяжував твої історії, ти пішов за мене мертвим і прокляв ліс.

Моє ім’я назавжди лунає в пустках, а моя злочинність з’їдає

моє серце.

Якщо ви це почуєте,

Бійся мого імені в глибоку ніч, бо я відроджуюсь із полум’я.

Ви відчуєте мій гнів, я знищу все, що лежало на моєму шляху

Я обтяжував ваші історії, ваш кодекс смутку та брехні.

Я відмовляюся від цього обов’язку, забираю назад те, що колись ви зберігали в такому безпеці.

Бійся мого імені, в глибоку ніч.

Я більше не обтяжую написаних мною оповідань, візьми з мене ці Хроніки горя.

Спалити ліси.

Вони більше не мій дім.

Завтра, ти прокляв їх, або так так про це йдеться в Хроніках горя.

Бійся мого імені, в глибоку ніч.

Я більше не обтяжую написаних мною оповідань, візьми з мене ці Хроніки горя.

Бійся мого імені, в глибоку ніч.

Я більше не обтяжую казок, які я написав.

Це Хроніки горя.