Вернуть назад - Mainstream One

Грубый тон, мы вдвоём,

Город нас не узнал.

Мой вокзал опустел без тебя, я искал

Твои слёзы меня ранили, словно багаж оставили,

Словно друзья подставили любимых самых…

Сколько раз обещал, сколько раз предавал,

Предавался страстям там и ушёл назад.

Карнавал, можно пригласить, последний танец их

Следов не оставит от тех воспоминаний.

Жизнь — как глянец журналов,

Смотришь на меня теперь ты.

Париж… А помнишь, я хотел с тобою улететь ведь?

Теперь стерпеть бы, пыль и осколки,

На диване тело мокрое, больно, как ёкана иголках.

«Я хотела ребёнка!»

… у тебя карьера, карьера,

Милан и мода, кайфы, в смокингах кавалеры,

Я кричу: «Ты стерва!», что, мол, слепая дура…

Нервно курим, потом жаркие поцелуи.

Хотела бы вернуть время ты назад,

Я понял бы, наверно, по твоим глазам.

Без тени сожалений жать по тормозам,

Если б ты хотела всё вернуть назад.

Мы назвали бы его красивым именем,

Я бы с тобою жил и не покинул бы,

Только теперь дорогой длинною тянется путь к тебе,

И кто-то выменял, кто-то нас разделил, разрушил,

Выкинул тоже.

Словно столы опрокинуты,

Так и мы беспорядочно связи меняем,

Забыв про порядочность,

И домик наш карточный развалился.

Ну какие теперь мысли — лишь оглушительный смех.

Беспонтовая любовь, как дешёвый фокус,

Упадём как межпланетная станция «ФОБОС».

Стал ранимым, немым…

Оттенки твоих снов я вижу наяву,

Ненавижу, но как-то люблю.

Как в первый день осени: то ли это судьба,

То ли мы с тобой друг друга обоюдно бросили.

Хотела бы вернуть ты время назад —

Я понял бы, наверно, по твоим глазам…

Хотела бы вернуть время ты назад,

Я понял бы, наверно, по твоим глазам.

Без тени сожалений жать по тормозам,

Если б ты хотела всё вернуть назад.

Грубий тон, ми удвох,

Місто нас не впізнало.

Мій вокзал спорожнів без тебе, я шукав

Твої сльози мене поранили, наче багаж залишили,

Немов друзі підставили найулюбленіших...

Скільки разів обіцяв, скільки разів зраджував,

Вдавався пристрастям там і пішов назад.

Карнавал, можна запросити, останній танець їх

Слідів не залишить від тих спогадів.

Життя— як глянець журналів,

Дивишся на мене тепер ти.

Париж... А пам'ятаєш, я хотів з тобою полетіти?

Тепер стерпіти би, пил та осколки,

На дивані тіло мокре, боляче, як йокана голках.

«Я хотіла дитині!»

… у тебе кар'єра, кар'єра,

Мілан і мода, кайфи, в смокінгах кавалери,

Я кричу: «Ти стерво!», що, мовляв, сліпа дурниця…

Нервно куримо, потім гарячі поцілунки.

Хотіла би повернути час ти назад,

Я зрозумів би, мабуть, по твоїх очах.

Без тіні жалю жати за гальмами,

Якщо б ти хотіла все повернути назад.

Ми назвали його красивим ім'ям,

Я би з тобою жив і не покинув би,

Тільки тепер дорогою довгою тягнеться шлях до тебе,

І хто виміняв, хтось нас розділив, зруйнував,

Викинув також.

Немов столи перекинуті,

Так і ми безладно зв'язки міняємо,

Забувши про порядність,

І будиночок наш картковий розвалився.

Ну які тепер думки— лише оглушливий сміх.

Безпонтове кохання, як дешевий фокус,

Впадемо як міжпланетна станція «ФОБОС».

Став вразливим, німим.

Відтінки твоїх снів я бачу наяву,

Ненавиджу, але якось люблю.

Як у перший день осені: то це доля,

Чи ми з тобою один одного обопільно кинули.

Хотіла би повернути ти час тому —

Я зрозумів би, напевно, по твоїх очах…

Хотіла би повернути час ти назад,

Я зрозумів би, мабуть, по твоїх очах.

Без тіні жалю жати за гальмами,

Якщо б ти хотіла все повернути назад.