Безумные чувства - Mainstream One

Я твой медленный сладостный яд.

Я твой самый загадочный смех.

Мы заложники этой любви

Закрыты словами зачем-то от всех.

И я не видел твоих слёз

Я думал, что слова это просто слова.

Это сравнимо с миллионом электронных доз поглотивших полностью меня.

Я до 6 утра возле окна, ты там спишь посапывая тихо.

Просто хотя бы быть рядом, чувство дико.

Голосом тихим за нас молить бога, не считая этих чисел.

Сколько вместе провели времени, всё равно мало для нас двоих и умереть за тебя.

Я не плачу это что-то попало в глаза.

Одержимая ты, твой единственный я.

Припев.

Это как любовь, без любви.

Это как прощай, без прости.

Я буду на руках твоих,

останусь светом на губах.

Позволь остаться хотя бы на миг.

Позволь уйти без слов и криков твоих.

Людям всё равно, они как зачарованы.

Да ну их всех таких искусственных, предрассудками скованных.

Ты молчишь сидя на кухне, я внезапно выключу свет, но он не потухнет.

Дело в нас пойми.

Я был за нас двоих.

Но это всё равно, что один против пятерых.

Сердца разрыв и кто починит, да так чтоб нормально.

Если ты без брака, то это аномалия.

Внутри … для меня ты опасная связь, как страх в глазах ребёнка,

за разбитый мамин хрусталь.

Я твой холодный ноябрь, ты мой тёплый апрель.

Ты мои кисти, я твоя акварель.

Я буду рад видеть, как ты опять смеешься.

Когда закрою за собой дверь, ты поймёшь всё.

Припев.

Это как любовь, без любви.

Это как прощай, без прости.

Я буду на руках твоих,

останусь светом на губах.

Я твоя повільна солодка отрута.

Я твій найзагадковіший сміх.

Ми заручники цього кохання

Закриті словами навіщось від усіх.

І я не бачив твоїх сліз

Я думав, що слова це просто слова.

Це порівняно з мільйоном електронних доз поглинули мене.

Я до 6 ранку біля вікна, ти там спиш сопучи тихо.

Просто хоча б бути поруч, почуття дико.

Голосом тихим за нас молити бога, не рахуючи цих чисел.

Скільки разом провели часу, все одно мало для нас двох і померти за тебе.

Я не плачу це щось потрапило в очі.

Одержима ти, твій єдиний я.

Приспів.

Це як кохання, без кохання.

Це як прощай, без пробач.

Я буду на руках твоїх,

залишуся світлом на губах.

Дозволь залишитися хоча б на мить.

Дозволь піти без слів і криків твоїх.

Людям все одно, вони як зачаровані.

Так, їх усіх таких штучних, забобонами скованих.

Ти мовчиш сидячи на кухні, я раптово вимкну світло, але він не згасне.

Справа в нас зрозумій.

Я був за нас двох.

Але це все одно, що один проти п'ятьох.

Серця розрив і хто полагодить, так щоб нормально.

Якщо ти без шлюбу, то це аномалія.

Всередині... для мене ти небезпечний зв'язок, як страх у очах дитини,

за розбитий мамин кришталь.

Я твій холодний листопад, ти мій теплий квітень.

Ти мої кисті, я твоя акварель.

Я буду радий бачити, як ти знову смієшся.

Коли зачиню за собою двері, ти зрозумієш все.

Приспів.

Це як кохання, без кохання.

Це як прощай, без пробач.

Я буду на руках твоїх,

залишуся світлом на губах.