Herz voller Wespen - Maeckes

Der Soldat erschießt

Bewahrt mich vor dem Paradies

Ich hab ne Apfelallergie

Und glücklich sein konnt' ich noch nie

Ich weiß nicht wie das geht

Ich hab die Anleitung verlegt

Sie war mir viel zu klein gedruckt

Kommt Zeit dann geht alles kaputt

Ja es geht alles kaputt

Erst gehen die Zähne mal kaputt

Dann gehen die Knie auch kaputt

Und auch die Türme sind nur Schutt

Vielleicht lächelt ihr mich an

Und ich lächele euch zurück

Und für mich bedeutet’s Pech

Und für euch rein gar kein Glück

Dennoch bildet sich schon bald

Auf unserem Lächeln etwas Frost

Wenn wir’s nicht verlernen zu weinen

Bildet sich der erste Rost

Ein Herz voller Wespen

Ne Lunge aus Styropor

Ein Kopf gefüllt mit hundert Gästen

Mit hundert Mündern

Doch kaum einer von denen hat ein Ohr

Wir sind hier und gehen auch erstmal nicht mehr weg

Meine Iris ist aus Milchglas

Ein Rudel Wölfe streift durch meine Luftröhre

Und meine Träume prangen in einer Jugendstilvase

Lange kein Wasser mehr gesehen

All das Erlebte gesammelt im gelben Sack

Ich denke immer zu weit

Verlaufe mich auf dem Pfad der Umsetzung

Aber alles in allem ist alles okay

Von Otto Kern geprüft

Von Oskar Kokoschka gemalt

Zero kills

Wir sind hier und gehen auch erstmal nicht mehr weg

Ein Herz voller Wespen

Ne Lunge aus Styropor

Ein Kopf gefüllt mit hundert Gästen

Mit hundert Mündern

Doch kaum einer von denen hat ein Ohr

Солдат стріляє

врятуй мене від раю

У мене алергія на яблуко

І я ніколи не міг бути щасливим

Я не знаю, як це зробити

Я загубив інструкції

Він був надрукований замало для мене

Коли прийде час, усе розвалиться

Так, все ламається

Спочатку ламаються зуби

Тоді й коліна ламаються

І вежі теж просто руїни

Може ти мені посміхнешся

І я посміхаюся тобі у відповідь

А для мене це означає нещастя

І тобі зовсім не пощастить

Тим не менш, він незабаром формується

Трохи морозу на нашій посмішці

Якщо ми не забудемо плакати

Утворює першу іржу

Серце, повне ос

Пе легені з пінополістиролу

Голова, набита сотнею гостей

Із сотнею ротів

Але навряд чи хтось із них має вухо

Ми тут і поки що не підемо

Моя райдужка зроблена з матового скла

Зграя вовків бродить по моїй трахеї

І мої мрії сяють у вазі стилю модерн

Давно води не бачив

Весь досвід зібраний у жовтий мішок

Я завжди думаю занадто далеко

Заблукати на шляху реалізації

Але в цілому все нормально

Перевірено Отто Керном

Намалював Оскар Кокошка

Нуль вбивств

Ми тут і поки що не підемо

Серце, повне ос

Пе легені з пінополістиролу

Голова, набита сотнею гостей

Із сотнею ротів

Але навряд чи хтось із них має вухо