Exclusive #3 (Weirde Zeiten) - Maeckes

Sind weirde Zeiten

Man verliert sich in viel zu vielen Wirklichkeiten

In meiner, nur zum Beispiel, hat Capital Bra

Mehr Nummer-Eins-Hits als die Beatles in den Charts

In deiner übrigens auch, weil das is' Fakt

Aber in Hundert Jahr’n steh’n keine Streams mehr im Plattenregal

Und die eine Bubble sagt, «Ey, die sind alle bezahlt.»

Und die zweite Bubble sagt, «Wallah, er is' der krassere Star»

Und die meiner Mama sagt, «Wer ist Capital Bra?»

Und irgendwie is' alles real

Aber, warte, was heißt Realität, wenn sie jeder verdreht?

Gar nich' mit Absicht, eher weil Bubbles nich' mehr platzen

Un' das is' Realität, aka in deiner Bubble steht, Mega der Fake,

was ich hier quassel

Dann lass es mich mal in ein Bild packen, das jeder versteht

Fakt ist:

Wenn man jedem nur noch Essen serviert, von dem man weiß, dass es ei’m schmeckt,

is' das ja erst einmal perfekt

Aber dann is' irgendwann mal wieder für alle gedeckt, bei 'nem Bankett

Sagen wir zur Verabschiedung eines Gesetz, zum Beispiel gegen Rechts

Und es scheitert an der Verteilung des Bestecks und die Gäste sind angewidert

von dem Dreck, den die jeweils anderen da essen

Dann findet man kein Gericht mehr, dass allen ein bisschen schmeckt und die

Hälfte der Gäste bleibt von den Sitzen weg

So geht Bubble-Politik, als ob — man 'ne Wahl hat

Der Algorythmus is' dein Kumpel, der immer nur ja sagt

Ganz am Ende geht’s doch immer nur um Marktmacht

Nich' um Satan, grüßt doch alle mal mein' Yarak

Ich hab' paar mal schon versucht nich' verrückt zu werden

Seh zu wie sie’m Mittelmeer auf den Schiffen sterben

Während Drückeberger nichts tun

Außer hier und da 'n Post, in meinem Feed von ziemlich vielen, sodass ich

wirklich glaub, das macht irgendwas aus, but not

Denn verlässt man sein' abgesteckten Bereich, stolpert man über Kommentare voll

von rechter scheiß Gehässigkeit

Die könnte zynischer und ekliger nich' sein und jeder ist mit seiner Wahrheit

ganz allein

Denn wenn man jedem nur noch Essen serviert, von dem man weiß, dass es ei’m

schmeckt, is' das ja erst einmal perfekt

Aber dann is' irgendwann mal wieder für alle gedeckt, bei 'nem Bankett

Sagen wir zur Verabschiedung eines Gesetz, zum Beispiel gegen Links

Und es scheitert an der Verteilung des Bestecks und die Gäste sind angewidert

von dem Dreck, den die jeweils anderen da essen

Dann findet man kein Gericht mehr, dass allen ein bisschen schmeckt und die

Hälfte der Gäste bleibt von den Sitzen weg

Дивні часи

Ви губитесь у занадто багатьох реаліях

У мене якраз, наприклад, Capital Bra

Більше хітів номер один, ніж The Beatles у чартах

У вас, до речі, теж, тому що це факт

Але через сто років на полиці для записів більше не буде потоків

І одна бульбашка каже: «Гей, за них усіх заплатили».

А друга бульбашка говорить: «Волла, він — явна зірка»

І моя мама каже: "Хто такий Capital Bra?"

І якось все по-справжньому

Але, зачекайте, що означає реальність, коли всі її перекручують?

Зовсім не навмисно, більше тому, що бульбашки більше не лопаються

І це реальність, вона ж у вашій бульбашці написано: мега фейк,

про що я тут говорю

Тоді дозвольте мені представити це на зображенні, зрозумілому кожному

Факт такий:

Якщо ви подасте всім їжу, яка, як ви знаєте, буде смачною,

Це ідеально на даний момент?

Але в якийсь момент для всіх знову встановлюється банкет

Скажімо, прийняти закон, наприклад проти закону

І це провалюється в розподілі столових приладів, і гості відчувають огиду

від бруду, який їдять інші

Тоді ви не знайдете страви, яка б хоч трохи сподобалася всім

Половина гостей тримається подалі від місць

Так працює політика бульбашки, ніби – у вас є вибір

Алгоритм — це ваш друг, який завжди каже «так».

Зрештою, все залежить від ринкової влади

Не для Сатани, привітайся з моїм Яраком

Я кілька разів намагався не зійти з розуму

Подивіться, як вони гинуть на кораблях у Середземному морі

Поки ті, хто кидає нічого не роблять

За винятком дописів тут і там, у моїй стрічці чимало, тому я

Я дійсно думаю, що це має значення, але ні

Тому що якщо ви залишаєте позначену область, ви натрапляєте на коментарі

правильної довбаної ненависті

Вона не може бути більш цинічною та огидною, і кожен зі своєю правдою

в повній самоті

Тому що якщо ви подаєте їжу лише тим, кого знаєте, це ei'm

смак хороший, перш за все ідеальний

Але в якийсь момент для всіх знову встановлюється банкет

Скажімо, прийняти закон, наприклад проти посилань

І це провалюється в розподілі столових приладів, і гості відчувають огиду

від бруду, який їдять інші

Тоді ви не знайдете страви, яка б хоч трохи сподобалася всім

Половина гостей тримається подалі від місць