Корабли - Lx24

Изо дня в день, от трека к треку,

Я бегу от себя, в ту самую тень,

Где не найти меня тем сильным,

Что якобы крепкие, с высшим моральным порогом.

Там слишком чужды пороки и соли насыпать стремятся,

Чтобы унизить.

Сколько прошёл и увидел,

Сколько падал ступаю на ветхие доски,

Считая, что хватит мне воздуха.

Не имея причин, бегал от собственных страхов,

И помогало, лишь только то, что открывалось второе дыхание.

Мне позарез нужно остаться на волнах,

Чтобы быть с теми, кому я могу ещё как-то помочь.

Не держи меня просто выслушай то, что кипело годами,

Либо я просто уйду на дно с кораблями…

Припев:

Мы потопили свои корабли.

И отпустили в воздух все мечты.

Что с нами стало, ты только посмотри?

Я не могу угадать свой стиль.

Не могу угадать свой стиль, он потрёпан и требует тюнинг.

Социальная ложа, в которую сел протекает по краю,

Все мы теряем себя, без обращения к Богу.

И просим прощения после, не зная ответов к вопросам.

Я искал приют для моей неспокойной души.

Обошёл города, но не смог утолить этой жажды к жизни,

Помогали святые.

Осуждали холодные.

Закрывали все двери.

Там не было шанса открыться.

И в итоге, мы все остаёмся плутать,

Путаюсь в личных амбициях, в поиске новых лиц.

Никто не захочет узнать, что ты кроешь внутри.

Я сам потопил все свои корабли.

Припев:

Мы потопили свои корабли.

И отпустили в воздух все мечты.

Что с нами стало, ты только посмотри?

Я не могу угадать свой стиль.

Мы потопили свои корабли.

И отпустили в воздух все мечты.

Что с нами стало, ты только посмотри?

Я не могу угадать свой стиль.

Мы потопили свои корабли.

И отпустили в воздух все мечты.

Что с нами стало, ты только посмотри?

Я не могу угадать свой стиль.

Мы потопили свои корабли.

И отпустили в воздух все мечты.

Что с нами стало, ты только посмотри?

Я не могу угадать твой стиль.

З дня в день, від треку до треку,

Я біжу від себе, в ту саму тінь,

Де не знайти мене тим сильним,

Що нібито міцні, з найвищим моральним порогом.

Там надто чужі вади і солі насипати прагнуть,

Щоб принизити.

Скільки пройшов і побачив,

Скільки падав ступаю на старі дошки,

Вважаючи, що вистачить повітря.

Не маючи причин, бігав від власних страхів,

І допомагало, тільки те, що відкривалося друге дихання.

Мені конче треба залишитися на хвилях,

Щоб бути з тими, кому я можу ще якось допомогти.

Не тримай мене просто вислухай те, що кипіло роками,

Або я просто піду на дно з кораблями…

Приспів:

Ми потопили свої кораблі.

І відпустили у повітря всі мрії.

Що з нами стало, ти тільки подивися?

Я не можу вгадати свій стиль.

Не можу вгадати свій стиль, він потрепаний і вимагає тюнінг.

Соціальна ложа, в яку сіл протікає по краю,

Всі ми втрачаємо себе, без звернення до Бога.

І просимо вибачення після, не знаючи відповідей до питань.

Я шукав притулок для моєї неспокійної душі.

Обійшов міста, але не зміг вгамувати цієї спраги до життя,

Допомагали святі.

Засуджували холодні.

Зачиняли всі двері.

Там не було шансу відкритися.

І в результаті, ми все залишаємося блукати,

Плутаюся в особистих амбіціях, в пошуку нових осіб.

Ніхто не захоче дізнатися, що ти криєш усередині.

Я сам потопив усі свої кораблі.

Приспів:

Ми потопили свої кораблі.

І відпустили у повітря всі мрії.

Що з нами стало, ти тільки подивися?

Я не можу вгадати свій стиль.

Ми потопили свої кораблі.

І відпустили у повітря всі мрії.

Що з нами стало, ти тільки подивися?

Я не можу вгадати свій стиль.

Ми потопили свої кораблі.

І відпустили у повітря всі мрії.

Що з нами стало, ти тільки подивися?

Я не можу вгадати свій стиль.

Ми потопили свої кораблі.

І відпустили у повітря всі мрії.

Що з нами стало, ти тільки подивися?

Я не можу вгадати твій стиль.