Гроза - Лунный пёс

Над землей прошла гроза,

Без вины казни меня.

На слепых глазах слеза,

Шепчут горестью уста.

Очерти руками крест,

Крылья белые свяжи.

Торжествуя, чья-то месть,

Упрекнет меня во лжи.

Звери притаились у закрытой двери, гремят ключами не спят ночами.

Хищные звери рассуждают о вере, разрывают плоть, побивают камнями.

Ночь укроет света день,

Злые волки во хмелю.

Манит верхняя ступень,

Где-то там я, на краю.

Раздирайте ж плоть на части,

Так судили вы меня.

Я бессилен в вашей власти,

Заклеймите уходя.

Хищные звери потирают лапы.

Стряпня готова, дымится ужин.

Зверь вожак чует сладостный запах.

Что на десерт?

Человечьи души.

Над землей прошла гроза, без вины казни меня…

Над землею пройшла гроза,

Без провини страти мене.

На сліпих очах сльоза,

Шепчуть смутком уста.

Окресли руками хрест,

Крила білі зв'яжі.

Урочисто, чия помста,

Дорікне мені на брехню.

Звірі причаїлися біля зачинених дверей, гримлять ключами несплять ночами.

Хижі звірі міркують про віру, розривають тіло, побивають камінням.

Ніч вкриє світла день,

Злі вовки у хмелі.

Вабить верхній ступінь,

Десь там я, на краю.

Роздирайте ж плоть на частині,

Так судили ви мене.

Я безсилий у вашій владі,

Затавруйте йдучи.

Хижі звірі потирають лапи.

Куховарство готове, димиться вечеря.

Звір ватажок чує солодкий запах.

Що на десерт?

Людські душі.

Над землею пройшла гроза, без провини страти мене...