Cool Breeze - Luka Bloom

I walked through the hailstones and the merciless wind

To where the island disappears and the sea begins

It was new year’s eve at the mountainside

On the winding road that slopes down to where Frankie lies

I stood still and stared down at the clay

Waiting for sorrow I started to pray

Ah but Errigal was wrapped up in brilliant white snow

Smoke rose from the turf fires of Bunbeg bungalows

I stood before the mountain waiting for sorrow

But the waves kept time and I let go

Go… Go…

Go… Go… To where the cool breeze sighs

Go… Go… To where your flute tones rise

Go… Go… To where Errigal’s in your eyes

We hear your grace notes they fill our nights

We miss you too much but it’s all right

It’s all right, it’s all right

We know you’re all right now, Frankie

I waited for darkness to torture my mind

But the Atlantic waves banged out a rhythm behind

I saw his fresh face with that killer smile

The flute up to his lips and in his own style

Eyes closed he took me to his wonderland

And the waves kept time on the Donegal strand

I stood before the mountain waiting for sorrow

But the waves kept time and I let go

We know you’re all right now, Frankie

I walked through the hailstones and the merciless wind

To where the island disappears and the sea begins…

Я пройшов крізь град і безжальний вітер

Туди, де зникає острів і починається море

Новий рік був на схилі гори

На звивистій дорозі, що спускається до місця, де лежить Френкі

Я стояв і дивився вниз на глину

Чекаючи скорботи, я почав молитися

Ах, але Еррігал був загорнутий в блискучий білий сніг

З-під багаття бунгало Bunbeg піднімався дим

Я стояв перед горою, чекаючи смутку

Але хвилі затримали час, і я відпустив

Іди… Іди…

Іди… Іди… Туди, де зітхає прохолодний вітерець

Іди… Іди… Туди, де підвищуються тони твої флейти

Іди… Іди… Туди, де Еррігал у твоїх очах

Ми чуємо ваші ласки, якими вони наповнюють наші ночі

Ми за вами дуже сумуємо, але все гаразд

Все гаразд, все гаразд

Ми знаємо, що з тобою зараз все гаразд, Френкі

Я чекав, коли темрява мучи мій розум

Але атлантичні хвилі лунали в певному ритмі

Я бачив його свіже обличчя з тією вбивчою посмішкою

Флейта до його губ і у своєму стилі

Заплющивши очі, він відвів мене у свою країну чудес

І хвилі тримали час на Донегальському пасмі

Я стояв перед горою, чекаючи смутку

Але хвилі затримали час, і я відпустив

Ми знаємо, що з тобою зараз все гаразд, Френкі

Я пройшов крізь град і безжальний вітер

Туди, де зникає острів і починається море…