Who Will Answer - Luis Eduardo Aute

From the canyons of the mind

Whe wander on and stumble blindly

Through the often tangled maze

Of starless nights and sunless days

While asking for some kind of clue

A road to lead us to the truth

But who will answer

Side by side two people stand

Together vowing hand in hand

That love’s embedded in their hearts

But soon an empty feeling starts

To overwhelm their hollow lives

And when they seek the «hows» and «whys»

Who will answer

On a strange and distant hill

A young man’s lying very still

His arms will never hold his child

Because a bullet running wild

Has struck him down!

and now we cry

«Dear God!

oh why, oh why»

But who will answer

High upon a lonely ledge

A figure teeters near the edge

And jeering crowds collect below

To egg him on with «go man go»

But who will ask what led him

To his private day of doom

And who will answer

If the soul is darkened

By a fear it cannot name

If the mind is baffled

When the rules don’t fit the game

Who will answer…

Hallelujah

In this room with darkened shades

The scent of sandalwood pervades

The coloured thoughts in muddled heads

Reclining on the rumpled beds

Of unmade dreams that can’t come true

And when we ask what we should do

Who will answer

Neath the spreading mushroom tree

The world revolves in apathy

As overhead a row of specks

Roars on, drowned out by discotheques

And if a secret button’s pressed

Because one man has been outguessed

Who will answer

In our hope in walnut shells

Worn round the neck with temple bells?

Or deep within some cloistered walls

Were hooded figures pray in balls?

Or in old books on dusty shelves?

Or in our stars?

Or in ourselves?

Who will will asnwer

If the sould is darkened

By a fear it cannot name

If the mind is baffled

When the rules don’t fit the game

Who will answer…

Hallelujah

З каньйонів розуму

Ти блукаєш і спотикайся наосліп

Через часто заплутаний лабіринт

Беззоряних ночей і безсонячних днів

Запитуючи якусь підказку

Дорога, яка приведе нас до істини

Але хто відповість

Пліч-о-пліч стоять двоє людей

Разом клянуться, рука об руку

Ця любов закладена в їхніх серцях

Але незабаром починається відчуття порожнечі

Щоб переповнити їхнє порожнє життя

І коли вони шукають «як» і «чому»

Хто відповість

На дивному й далекому пагорбі

Молодий чоловік лежить дуже нерухомо

Його руки ніколи не тримають його дитину

Тому що куля дикає

Вбив його!

і тепер ми плачемо

"Боже милий!

ой чому, ой чому»

Але хто відповість

Високо на самотньому виступі

Фігура балансує біля краю

А внизу збираються глузливі натовпи

Щоб заїдати йому «go man go»

Але хто запитає, що його привело

У його особистий день приреченості

І хто відповість

Якщо душа затемніла

Зі страху воно не може назвати

Якщо розум спантеличений

Коли правила не відповідають грі

Хто відповість…

Алілуя

У цій кімнаті з затемненими шторами

Аромат сандалового дерева пронизує

Кольорові думки в заплутаних головах

Лежачи на пом’ятих ліжках

Про нездійснені мрії, які не можуть здійснитися

І коли ми запитуємо, що  нам робити

Хто відповість

Під розлогим грибним деревом

Світ обертається в апатії

Як над головою ряд цяток

Реве, заглушений дискотеками

А якщо натиснуто секретну кнопку

Тому що одну людину вгадали

Хто відповість

Ми сподіваємося на шкаралупу волоських горіхів

Одягнуті на шию з скроневими дзвіночками?

Або глибоко в деяких закритих стінах

Чи молилися фігурами в капюшонах кульками?

Або в старих книгах на запилених полицях?

Або в наших зірках?

Або в самих собі?

Хто відповість

Якщо сульд затемнений

Зі страху воно не може назвати

Якщо розум спантеличений

Коли правила не відповідають грі

Хто відповість…

Алілуя