La Inocencia - Luis Eduardo Aute

A estas intempestades de la travesía

Con viento en proa y sin cuaderno

De bitácora al timón

Quiero creer que aún existe algún vigía

Que espere, tras el horizonte

Una asombrosa aparición

Porque si es cierto que no quedan singladuras

Que lleven a otros faros lejos

Del tesoro en el arcón

Pongamos rumbo al puerto de las sepulturas

Donde reposa la otra luz

La que dio vida al corazón…

Porque vivir

No es más que inconfesada delincuencia

Cuando no queda ni la incandescencia

Del fuego que fue

La inocencia, la inocencia…

Y cuando la mirada es sólo un catalejo

Para viajar por laberintos

Donde el dato es religión

Aún creo en la pregunta que hay tras el espejo

En donde se produce la osadía

De la Reflexión

Porque si es cierto que sólo existe lo cierto

Y que los sueños son un aire

Que le dio a la sinrazón

Levantaré una gran columna en el desierto

Para soñar que soy un sueño

Y que los sueños, sueños son…

До цих штормів переправи

З вітром у лук і без зошита

Від бортового журналу до керма

Хочеться вірити, що спостерігач ще є

Зачекай, за горизонтом

дивовижний зовнішній вигляд

Бо якщо правда, що рейсів не залишилося

Хай далеко несуть інші маяки

Про скарб у скрині

Давайте візьмемо курс до порту могил

де спочиває інше світло

Той, що дав життя серцю...

навіщо жити

Це не що інше, як невизнана злочинність

Коли не залишається навіть розжарювання

того вогню, що був

Невинність, невинність...

А коли погляд просто підзорна труба

Мандрувати лабіринтами

Де дані - релігія

Я все ще вірю в питання за дзеркалом

Де відбувається сміливість

відображення

Бо якщо це правда, то існує лише те, що є істинним

І що мрії - це повітря

Що дало безпідставність

Я підніму велику колону в пустелі

Бачити, що я мрія

І що мрії, мрії...