El Viento, El Tiempo - Luis Eduardo Aute

No se trata de hallar un culpable,

las historias no acaban porque alguien

escriba la palabra «fin».

No siempre hay un asesino,

algunas veces toca morir…

lo que viene se va

como suele pasar

el viento, el viento.

Márchate si ha llegado la hora,

date prisa que, como ya sabes,

es muy impaciente el amor…

No malgastes ni un segundo

después de darle cuerda al reloj,

que un cumplido de más

no te vaya a robar

el tiempo, el tiempo.

Y no queda nada,

las espinas, las rosas

se las llevó

el viento, el tiempo…

Ahora sólo la vida te espera

con los brazos abiertos y el firme deseo

de hacerte feliz.

Puedes irte cuando quieras,

no hay muros que te impidan salir…

y no mires atrás

que te vaya a despeinar

el viento, el viento.

Qué difícil decirte «hasta luego'

cuando no es el terror de perderte

este miedo a no verte jamás.

Ya no hay puntos suspensivos,

llegó el rotundo punto final…

cuando la soledad

sólo espera matar

el tiempo, el tiempo

Справа не в тому, щоб знайти винного,

історії не закінчуються тому, що хтось

напишіть слово «кінець».

Не завжди є вбивця,

інколи помирати пора...

те, що приходить, проходить

як завжди

вітер, вітер.

Іди геть, якщо прийшов час,

поспішай, як ти знаєш,

кохання дуже нетерпляче...

Не втрачайте ні секунди

після заводу годинника,

ще один комплімент

Я не збираюся вас красти

час, час.

І нічого не залишилося

терен, троянди

він їх взяв

вітер, погода...

Тепер на вас чекає тільки життя

з розпростертими обіймами і твердим бажанням

щоб зробити вас щасливими.

Ви можете піти, коли захочете

немає стін, що заважають тобі піти...

і не озирайся

це розпатлає твоє волосся

вітер, вітер.

Як важко сказати тобі "побачимось пізніше"

коли це не страх втратити тебе

цей страх ніколи тебе не побачити.

Немає більше еліпсів,

Настала гучна кінцева точка...

коли самотність

просто чекаю, щоб убити

час, час