Arrebato - Luis Eduardo Aute

Contigo quemaré los días y encenderé las noches

Los soles serán energía, las lunas, un derroche…

Al fuego irán las felonías de popes y fantoches

Con nuestras propias cobardías de culpas y reproches…

Sin ti… lo que me resta por morir es sólo un dato…

Contigo sé que volveré a sentir el arrebato, el arrebato de vivir

Contigo el tiempo, ese payaso, se morirá de risa

Verá que llega con retraso volando tan deprisa…

Demoraremos el ocaso huyendo de las prisas

Yo quiero amarte paso a paso, con pausas insumisas…

Sin ti…

Contigo encontraré el sentido del duelo entre contrarios

Y perderé lo resentido amando al adversario…

Tú me dirás que has elegido los mares del corsario

Yo te diré que he preferido la olas de tu acuario…

Sin ti…

Contigo atraparé los sueños que fueron clandestinos

Aquellos que aún no tienen dueño, acaso el torbellino…

Y mantendremos el empeño de combatir molinos

Que la razón, sin el ensueño, produce desatinos…

Sin ti…

З тобою я спалю дні і освітлюю ночі

Сонце буде енергією, місяці - марною тратою...

Злочини пап і маріонеток підуть на вогонь

З нашою боягузтвом провини і докорами...

Без тебе... те, що мені залишилося померти, це просто факт...

З тобою я знаю, що знову відчую порив, порив життя

З тобою час, той блазень, помре зі сміху

Ви побачите, що так швидко летить пізно...

Ми відкладемо захід сонця, тікаючи від пориву

Я хочу любити тебе крок за кроком, з бунтівними паузами...

Без вас…

З тобою я знайду сенс поєдинку протилежностей

І я втрачу свою образу, люблячи супротивника...

Ви скажете мені, що вибрали корсарські моря

Скажу вам, що мені більше до душі хвилі вашого акваріума...

Без вас…

З тобою я ловлю сни, які були таємні

Ті, хто ще не має господаря, можливо, вихор...

І ми будемо продовжувати боротися з вітряками

Ця причина, без мрій, породжує нісенітницю...

Без вас…