Mala morska vila - Lucie Vondrackova

K útesům skal s přílivem dál připlouvám

zakleta v pěnu na vlnách

kde hrad kdysi stál z prince se stal mladý král

proč málo se smál jen já znám

Sám každý večer na břehu klečel mladý král

Na malou vílu kterou ztratil myslel dál

A jsem to já, ta víla ztracená

jak lidé jdou za láskou svou tak do moře vcházel mladý král

pěna mu nárty umývá to jsem já

Jak mořský proud on šel pořád hloub

šťastný chtěl zůstat u mně dál

Domů se vracel jenom spát

Tak toužil znát

kdo má mně rád

Kdo ví, kdo ví

Proč lidé dál slabí jsou

Kdo ví, kdo ví

Proč lidé zradí

Kde hrad kdysi stál pobřehu šel mladý král

že málo se smál jen já vím.

Sám každý večer na břehu klečel mladý král

Na malou vílu kterou ztratil myslel dál

A jsem to já, ta víla ztracená

A cítil sám že má ji rád

Komu je říct že daleko víc smutku mněl přestát mladý král

Než vést měl bitev vítězných zbytečných.

On cítil to sám když na břehu stál

vílu co zradil viděl dál

Kdo ví kdy víla odpouští

Až cítil sám že má jí rád.

Až cítil sám,

že má mě rád

Jak lidé jdou za svobodou tak do moře vstoupil

a šel dál.

Pěna mu spánky omývá to jsem já

Jak mořský proud on šel pořád hloub

a šťastný už zůstal napořád

V mém náručí už bude spát.

Už ví to sám

Kdo má mně rád…

K útesům skal s přílivem dál připlouvám

zakleta v pěnu na vlnách

kde hrad kdysi stál z prince se stal mladý král

proč málo se smál jen já znám

Я продовжую досягати скель під час припливу

прокляті в піні на хвилях

де колись стояв замок від князя став молодий король

Я знаю лише, чому він трохи сміявся

Молодий король щовечора сам стояв на колінах на березі

Він постійно думав про маленьку фею, яку втратив

І це я, загублена фея

як люди пішли за своєю любов’ю, молодий король увійшов у море

піна на його стопах омиває мене

У міру течії морської він пішов глибше

щасливий, що він хотів залишитися зі мною

Він повернувся додому лише спати

Тому він хотів знати

хто мені подобається

Хто знає, хто знає

Чому люди все ще слабкі

Хто знає, хто знає

Чому люди зраджують

Молодий король пішов там, де колись стояв замок на узбережжі

Знаю тільки, що він трохи сміявся.

Молодий король щовечора сам стояв на колінах на березі

Він постійно думав про маленьку фею, яку втратив

І це я, загублена фея

І він відчував, що вона йому подобається

Кому сказати, що молодий король мав би пережити набагато більше горя

Перед лідерством у нього були переможні битви, марні.

Він відчув це один, коли стояв на березі

він побачив фею, яку зрадив

Хтозна, коли фея прощає

Поки він не відчув, що вона йому подобається.

Коли він почував себе самотнім

що я йому подобаюсь

Як люди йдуть за свободою, так він увійшов у море

і пішов далі.

Піна омиває йому сон, це я

У міру течії морської він пішов глибше

і він залишився щасливим назавжди

Він буде спати в моїх обіймах.

Він уже знає

Кому я подобаюсь…

Я продовжую досягати скель під час припливу

прокляті в піні на хвилях

де колись стояв замок від князя став молодий король

Я знаю лише, чому він трохи сміявся