La transizione - Luchè

Notti indimenticabili con gente di cui non ricordo il nome

Ubriachi fino a scordare le offese, ridendo fino a piegare l’addome

Con lei che mi ritorna in mente

La mia nuova ragazza è una modella ma non è niente

Ed arriviamo facendo rumore, tirando l’attenzione

Con vestiti introvabili e pezzi d’autore

Il fuoristrada non è mai lo stesso e manda fuori strada

Chi ha pensato avessi perso

Quando mangi sul mare quello che hanno appena pescato

Con la città davanti, la guardi e resti incantato

E parli di cose inutili di cui non si vive senza

E sedere di fronte ad un ex è solo coincidenza

E chi mi odia e continua ad odiare

E le puttane continuano a posteggiare

E chiamare senza parlare

Quindi spendo tutto ciò che ho in un paio di Dior

Per guardare al domani, guardarmi dentro e guardarmi attorno

Sai, ricordo tanto tempo fa quando andavamo a vendere le cose col furgone per

strada…

Eravamo costretto a lavarci con una bottiglia d’acqua in tre, dovevamo

dividerci l’acqua…

E mi ricordo che, sai, nel dietro il furgone loro si facevano, si bucavano…

Si facevano di eroina e io guidavo la notte per tornare a casa

Vivo la mia vita, l’ho vista mentre volo avanti e indietro

Ho speso più tempo in aria che sul terreno

Sentivo di essere il più coraggioso

E che si fotta chi sostiene che sorprendo ogni volta che stendo un testo

Come se non avessi scritto la storia

Dando a Napoli e le sue strade la giusta gloria

Se osservi la mia immagine, non dovrò spiegare

Perchè anche quando ho torto riesco a farmi rispettare

Voglio urlare, sentire l’eco da una montagna di soldi

Chi ama ferire deve sapere incassare i colpi

Messo a nudo da luce di riflettori

Tu hai vissuto poco se non hai mai fatto errori

La paura che mi sentissi un fallito

Per poi finire ad odiare chi ci è riuscito

Ma ho due mani quindi due bicchieri

Ed ho la faccia di chi ha fame

Quindi vieni e brindiamo a chi eri ieri

Sai, la città da cui vengo, Napoli, è una città difficile, io la amo,

è la città che mi ha cresciuto…

Però ti fa credere che il successo non sia possibile, e solo uno su un milione

ce la fa…

Invece non è così, non devi mai arrenderti, mai piegarti!

Soprattutto bisogna difendere un amico quando sbaglia…

Tutto questo vale poco se non hai qualcuno con cui condividerlo

Io ho dovuto viverlo prima di scriverlo

Sognavo un team basato sulla lealtà

E invece mi sono circondato di crudeltà

Tu non provi ciò che provo, non ti piaccio fino a quando

Non piaccio a tutto il globo, fin quando non prendo il volo, frà

Rimarrò per sempre o rimarrò per sempre solo?

Ed hanno il coraggio di dirmi che non rido mai

Resto calmo perchè solo chi ha torto alza la voce

Ma quanti chiodi servono per mettermi in croce?

Ho così tanta tristezza, sono aggrappato al mio passato

Ma ogni volta che giro l’angolo sento uno sparo

È così facile farsi una pistola se è necessario

Non è come nei film, non c'è mai un intermediario

Dammi del tempo per ricominciare da capo

Ma il tempo qui non aspetta, sa solo metterti fretta

Незабутні ночі з людьми, чиї імена я не пам’ятаю

П’яний до того, що забуває про образи, сміється, аж живіт прогинається

З нею це повертається до мене

Моя нова дівчина модель, але вона нічого

І ми приїжджаємо шуміти, привертаючи увагу

З недосяжним одягом і предметами автора

Бездоріжжя ніколи не буває колишнім, і воно збиває вас із шляху

Хто думав, що ти програв

Коли ви їсте те, що вони щойно зловили в морі

Попереду місто, дивишся на нього і зачаровуєшся

А ти говориш про марні речі, без яких не можеш жити

А сидіти перед колишнім – це просто збіг обставин

І хто мене ненавидить і продовжує ненавидіти

А повії продовжують паркуватися

І дзвонити, не розмовляючи

Тому я витрачаю все, що маю, на пару Dior

Щоб дивитися на завтра, зазирни всередину мене і подивись навколо

Знаєш, я пам’ятаю давно, коли ми їздили на фургонах продавати речі

Вулиця…

Нам трьом довелося вмитися пляшкою води, ми повинні були

поділіться водою...

І я пам'ятаю, що, ви знаєте, в задній частині фургона вони робили діри...

Вони брали героїн, і я поїхав додому вночі

Я живу своїм життям, я бачив його, поки літаю туди-сюди

Я провів більше часу в повітрі, ніж на землі

Я відчував себе найсміливішим

І на хуй тих, хто стверджує, що я щоразу дивуюся, коли пишу текст

Ніби я не писав історію

Надати Неаполю та його вулицям належну славу

Якщо ви подивитеся на мою картинку, мені не доведеться пояснювати

Бо навіть коли я помиляюся, я можу зробити себе поважним

Хочеться кричати, чути відлуння від гори грошей

Ті, хто любить боляче, повинні знати, як сприймати удари

Здертий прожекторами світло

Ти мало прожив, якщо ніколи не помилявся

Страх, що я відчував себе невдачею

Тільки для того, щоб зрештою ненавидіти тих, кому вдалося

Але в мене дві руки, а значить дві склянки

А в мене обличчя голодного

Тож ходімо і давайте скажеш тост за те, ким ти був учора

Знаєш, місто, з якого я родом, Неаполь, це важке місто, я люблю його,

це місто мене виховало...

Але це змушує повірити, що успіх не можливий, і тільки один на мільйон

він може це зробити...

Але це не так, ніколи не треба здаватися, ніколи не нахилятися!

Перш за все, ви повинні захищати друга, коли він робить помилку...

Все це мало варте, якщо вам нема з ким поділитися

Мені довелося це пережити, перш ніж писати

Я мріяв про команду, засновану на лояльності

Натомість я оточила себе жорстокістю

Ти не відчуваєш того, що я відчуваю, я тобі не подобаюся до тих пір

Мене не любить вся земна куля, поки я не злітаю, брате

Я завжди залишусь чи завжди буду сам?

І вони мають сміливість сказати мені, що я ніколи не сміюся

Я зберігаю спокій, бо підвищують голос лише ті, хто неправий

Але скільки цвяхів потрібно, щоб поставити мене на хрест?

У мене стільки смутку, я тримаюся за своє минуле

Але щоразу, коли я повертаю за ріг, я чую постріл

Так легко придбати собі зброю, якщо це потрібно

Це не як у кіно, посередника ніколи не буває

Дайте мені трохи часу, щоб почати спочатку

Але час тут не чекає, він тільки вміє вас поспішати