Mon roi de France - Luce Dufault

Il pleuvait sur Paris et longue était l’attente

De tes pas sous la pluie, de tes yeux couleur menthe.

Je venais de là-bas, du pays du grand froid —

Mes mains ne tremblaient pas, mes levres, un peu, je crois;

Et puis j’ai reconnu ta voix dans la tourmente —

Ta voix tout droit venue du royaume ou l’on chante.

Je n’avais plus de mots, je n'étais plus qu’un rire,

Et dans mes yeux, de l’eau qui coulait pour te dire:

Mon chevalier, mon roi de France,

Mon amour aux mille blessures,

Fais-moi entrer dans tes silences

Et me blottir sous ton armure.

Mon chevalier, mon roi de France,

Je te suivrai, je te le jure,

Sur tous les chemins de l’enfance,

Et sous la mer, et dans l’azur,

Et dans l’azur…

Tu parlais de Venise et de tes vies errantes,

De ta mélancolie dans la forêt dormante;

Tu disais que le vent connaissait tes secrets

Et qu’une fille, un jour, les avait transpercés.

Je t’ai pris par la main comme une adolescente

Et je t’ai raconté les étoiles absentes,

Les astres disparus dans la nuit des soupirs,

Et le cœur d’une femme en forme d’avenir.

Mon chevalier, mon roi de France,

Mon amour aux mille blessures,

Fais-moi entrer dans tes silences

Et me blottir sous ton armure.

Mon chevalier, mon roi de France,

Je te suivrai, je te le jure,

Sur tous les chemins de l’enfance,

Et sous la mer, et dans l’azur,

Et dans l’azur…

На Париж йшов дощ, і чекали довго

Про твої кроки під дощем, про твої м’ятні очі.

Я був звідти, з краю великого холоду —

Руки не тремтіли, губи трохи, гадаю;

І тоді я впізнав твій голос у сум’ятті —

Твій голос прямо з королівства, де ми співаємо.

У мене не було більше слів, я був лише сміхом,

А в моїх очах вода тече, щоб сказати тобі:

Мій лицар, мій король Франції,

Моє кохання з тисячею ран,

Дозвольте мені увійти у ваші мовчання

І притулитися під броню.

Мій лицар, мій король Франції,

Я піду за тобою, клянусь,

На всіх стежках дитинства,

І під морем, і в лазурі,

А в лазурі...

Ти говорив про Венецію і своє мандрівне життя,

Твоєї меланхолії в сплячому лісі;

Ти сказав, що вітер знає твої секрети

І що колись їх проколола дівчина.

Я взяв тебе за руку, як підлітка

І я сказав тобі про зниклі зірки,

Зорі зникли в ніч зітхань,

І серце жінки у формі на майбутнє.

Мій лицар, мій король Франції,

Моє кохання з тисячею ран,

Дозвольте мені увійти у ваші мовчання

І притулитися під броню.

Мій лицар, мій король Франції,

Я піду за тобою, клянусь,

На всіх стежках дитинства,

І під морем, і в лазурі,

А в лазурі...