Valse - Louis Fremaux, City Of Birmingham Symphony Orchestra, Уильям Уолтон

Daisy and Lily

Lazy and silly

Walk by the shore of the wan grassy sea, —

Talking once more 'neath a swan-

Bosomed tree

Rose castles

Tourelles

Those bustles

Where swells

Each foam-bell of ermine

They roam and determine

What fashions have been and what

Fashions will be, —

What tartan leaves born

What Crinolines worn

By Queen Thetis

Pelisses

Of tarlatine blue

Like the thin Plaided leaves that the

Castle crags grew

Or velours d’Afrande:

On the water-god's land

Her hair seemed gold trees on the

Honey-cell sand

When the thickest gold spangles

On deep water seen

Were like twanging guitar and like

Cold mandoline

And the nymphs of great caves

With hair like gold waves

Of Venus, wore tarlatiine

Louise and Charlottine

(Borea's daughters)

And the nymphs of deep waters

The nymph Taglioni, Grisi the ondine

Wear Plaided Victoria and thin

Clementine

Like the crinolined waterfalls;

Wood-nymphs wear bonnets

Shawls

Elegant parasols

Floating are seen

The Amazones wear balzarine of

Jonquille

Besides the blond lace of a deep-

Falling rill;

Through glades like a nun

They run from and shun

The enormous and gold-rayed

Rustling sun;

And the nymphs of the fountains

Descend from the mountains

Like elegant willows

On their deep barouche pillows

In cashmere Alvandar, barege Isabelle

Like bells of bright water from

Clearest wood-well

Our elegantes favouring

Bonnets of blond

The stars in their apiaries

Sylphs in their aviaries

Seeing them, spangle these

And the sylphs fond

From their aviaries fanned

With each long fluid hand

The manteaux espagnoles

Mimic the waterfalls

Over the long and the light summer land

So Daisy and Lily

Lazy and silly

Walk by the shore of the wan grassy Sea

Talking once more 'neath a swan-

Bosomed tree

Row Castles

Tourelles

Those bustles!

Mourelles

Of their shade in their train follow

Ladies, how vain, — hollow, —

Gone is the sweet swallow, —

Gone, Philomel!"

Дейзі і Лілія

Ліниві і дурні

Прогуляйся берегом блідого трав'янистого моря, —

Ще раз поговоримо "під лебедем-

Груде дерево

Трояндові замки

Турель

Ті метушні

Де набухає

Кожен дзвіночок горностая

Вони кочують і визначають

Яка була мода і яка

Мода буде, —

Які листочки тартана народилися

Що носили криноліни

Від цариці Фетіди

Пеліси

З тарлатинового синього

Як тонкі клетчаті листочки, що

Зростали замкові скелі

Або velours d’Afrande:

На землі бога води

Її волосся здавалося золотими деревами на 

Медово-клітинний пісок

Коли найгустіше золото блищить

На глибокій воді видно

Були як дзвонити гітарі і як

Холодна мандоліна

І німфи великих печер

З волоссям, як золоті хвилі

Венери, носив тарлатиїн

Луїза і Шарлоттина

(дочки Борея)

І німфи глибоких вод

Німфа Тальоні, Ундина Грізі

Носіть плед Victoria та худенький

Клементина

Як водоспади з кринолінами;

Деревні німфи носять чепчики

Шалі

Елегантні парасольки

Видно, що плавають

Амазонки носять бальзарин

Жонкіль

Окрім білявого мережива глибокого -

Падаючий риль;

Через поляни, як черниця

Вони тікають і цураються

Величезний і золотистий

Шелестне сонце;

І німфи фонтанів

Спуститися з гір

Як ошатні верби

На їх глибоких барушних подушках

Кашеміровий Alvandar, гола Ізабель

Як дзвони яскравої води

Найчистіший колодязь по дереву

Наші елегантні переваги

Блондинки

Зірки на їх пасіках

Сильфиди у своїх вольєрах

Побачивши їх, поглянь на них

І сильфіди люблять

Від своїх вольєрів віяло

Кожною довгою текучою рукою

Іспанські манто

Імітуйте водоспади

Над довгим і світлим літом землею

Тож Дейзі й Лілі

Ліниві і дурні

Пройдіться берегом блідого трав’янистого моря

Ще раз поговоримо "під лебедем-

Груде дерево

Ряд замків

Турель

Ці метушні!

Mourelles

Їхня тінь у їхньому поїзді

Пані, як марно, — пусто, —

Зникла солодка ластівка, —

Пішов, Філомель!»