Non la puoi chiamare vita - Loretta Goggi

Non la puoi chiamare vita questa vita che mi porti via

Assomiglia sempre più a un violino che non ha energia

Non lo puoi chiamare amore questo amore che non sento più

Che lascia notti senza fine appena vai via tu

So che ora sto perdendo tempo a spiegarti come ti vorrei

Tanto ci ricasco dentro come e quando lo vuoi

E so già che non farò mai centro e so già che tu non cambierai

Da sola in alto mare così non sono stata mai

Non la puoi chiamare vita questa vita che mi porti via

Assomiglia sempre più a un violino che non ha energia

E mi tengo in fondo quel che penso e mi tengo quello che mi dai

Da sola in alto mare così non sono stata mai

Impossibile sentimento, fotografia

Da regalare al vento che spinge via

Dove nessuno può ritrovarmi, no, nemmeno tu

Il pensiero che t’inchioda i giorni ad ogni sera

Non la puoi chiamare stella una stella che non brilla mai

E si accende solo se fingiamo di capirci noi

Non lo puoi chiamare fuoco quando il fuoco brucia solo me

E mi tiene stretta nei ricordi che oramai ho di te

So che ora sto perdendo tempo a spiegarti come ti vorrei

Tanto ci ricasco dentro come e quando lo vuoi

E so già che non farò mai centro e so già che tu non cambierai

Da sola in alto mare così non sono stata mai

Impossibile sentimento, fotografia

Da regalare al vento che spinge via

Dove nessuno può ritrovarmi, no, nemmeno tu

Il pensiero che t’inchioda i giorni ad ogni sera, sera

Non la puoi chiamare vita

Ви не можете назвати це життя, яке забираєте у мене

Це все більше схоже на скрипку, яка не має енергії

Ви не можете назвати це коханням, що я більше не відчуваю кохання

Це залишає нескінченні ночі, як тільки ви йдете

Я знаю, що зараз я даремно витрачаю час, пояснюючи, як я б тебе хотів

Тому я повертаюся до цього, як і коли ти цього хочеш

І я вже знаю, що ніколи не потраплю в ціль і вже знаю, що ти не змінишся

Я ніколи не був один у такому відкритому морі

Ви не можете назвати це життя, яке забираєте у мене

Це все більше схоже на скрипку, яка не має енергії

І я зберігаю те, що думаю, і те, що ти мені даєш

Я ніколи не був один у такому відкритому морі

Неможливе відчуття, фотографія

Віддати вітру, що відштовхує

Де мене ніхто не знайде, ні, навіть ти

Думка, яка прив’язує твої дні до кожного вечора

Зіркою, яка ніколи не сяє, не назвеш

І загоряється лише в тому випадку, якщо ми робимо вигляд, що розуміємо один одного

Не назвеш це вогнем, коли вогонь тільки мене палить

І це міцно тримає мене в спогадах, які я зараз маю про тебе

Я знаю, що зараз я даремно витрачаю час, пояснюючи, як я б тебе хотів

Тому я повертаюся до цього, як і коли ти цього хочеш

І я вже знаю, що ніколи не потраплю в ціль і вже знаю, що ти не змінишся

Я ніколи не був один у такому відкритому морі

Неможливе відчуття, фотографія

Віддати вітру, що відштовхує

Де мене ніхто не знайде, ні, навіть ти

Думка, яка прив'язує твої дні до кожного вечора, вечора

Життям це не назвеш