Rowena's Theme - Longfellow

Everything is through,

Down these halls,

Into walls,

Out in skies so blue.

Too dumb to figure out,

Just where to go…

And if you’ve narrowed it down to three:

You’ve got yourself,

No one else,

And of course, there’s me.

I never wanted to say,

I told you so…

Sorry if I awoke you.

Well, I didn’t mean to trespass through your dreams,

You should be thankful anyway,

You might not wake up someday.

Oh well, that’s just the way it goes.

A loss of words is fine,

Just make sure,

When your down,

You’ve still got your mind.

And then, at least, you’ll still will get some respect.

And still you don’t believe,

What you do,

What you think,

Even what you see.

That’s what comes with loneliness, I guess.

Sorry if I awoke you.

Well, I didn’t mean to trespass through your dreams,

You should be thankful anyway,

You might not wake up someday.

Oh well, that’s just the way it goes…

Все пройшло,

У цих залах,

В стіни,

У небі таке блакитне.

Занадто тупо, щоб зрозуміти,

Куди піти…

І якщо ви звузили до трьох:

Ти маєш себе,

Ніхто інший,

І, звісно, ​​я є.

Я ніколи не хотів сказати,

Я ж тобі говорив…

Вибачте, якщо я розбудив вас.

Ну, я не хотів переступати через твої мрії,

Ви все одно повинні бути вдячні,

Можливо, колись ви не прокинетеся.

Ну, це саме так.

Втрата слів – це добре,

Просто переконайся,

Коли ти вниз,

Ви все ще маєте розум.

І тоді, принаймні, ви все одно отримаєте певну повагу.

І досі не віриш,

Що ви робите,

Що ти думаєш,

Навіть те, що ви бачите.

Це те, що приходить із самотністю, я думаю.

Вибачте, якщо я розбудив вас.

Ну, я не хотів переступати через твої мрії,

Ви все одно повинні бути вдячні,

Можливо, колись ви не прокинетеся.

Ну, це якраз так...