La Zarzamora - Lola Flores

En el caf de Levante,

Entre palmas y alegras,

Cantaba la Zarzamora

Se lo pusieron de mote

Porque dicen que tena

Los ojos como las moras.

Le abro primero un tratante y ol

Y luego fu de un marqus

Que la llen de brillantes y ol

De la cabeza a los pies.

Deca la gente que si era de hielo,

Que si de los hombres se andaba burlando,

Hasta que una noche con rabia de celos,

A la Zarzamora pillaron llorando.

Que tiene la Zarzamora que a todas horas

Llora que llora por los rincones.

Ella que siempre rea y presuma

De que parta los corazones

Del querer hizo la prueba y un cario conoci

Que la trae y que la lleva por la calle del dolor

Los flamencos del colmao

La vigilan a deshora,

Porque se han empestillao

En saber del querer desgraciado

Que embruj a la Zarzamora.

Cuando sonaban las voces,

Una copla de agona

Lloraba la Zarzamora

Mas nadie daba razones

Ni el intrngulis saba

De aquella pena traidora

Pero una noche al levante y ol

Fu a buscarla una mujer.

Cuando la tuvo delante y ol

Se dijeron no se qu.

De aquello que hablaron ninguno saba

Ms la Zarzamora lo dijo llorando,

En una coplilla que pronto corri

Y que ya la gente la va publicando.

Que tiene la Zarzamora que a todas horas…

У кафе «Леванте»,

Між долонями і вітаннями,

Заспівала ожина

Вони дали йому прізвисько

бо кажуть, що мав

Очі як ожина.

Спочатку я відкриваю дилера і стар

А потім було від маркіза

Щоб вони наповнювали його блискучим і старим

З ніг до голови.

Люди казали, що якби він був зроблений з льоду,

Що якщо він висміює чоловіків,

До однієї ночі, в люті ревнощів,

Зарзамора був спійманий на плачу.

Що в Blackberry є в будь-який час

Плач, що плаче в кутках.

Та, яка завжди сміється і хвалиться

від яких відходять серця

Бажання він провів тест і зустрівся дорогого

Це приносить її і веде на вулицю болю

Фламінго з Колмао

Вони спостерігають за нею не в той час,

Тому що вони закріплені

У пізнанні нещасного бажання

Це зачарувало ожину.

Коли пролунали голоси,

Куплет агонії

Ожина заплакала

Але причин ніхто не вказав

Не знав навіть інтернгул

Від того зрадницького смутку

Але одна ніч встала і старенька

Її шукати пішла жінка.

Коли він мав її перед собою і

Сказали, що не знаю.

Ніхто не знав, про що вони говорили

Пані Блекберрі сказала це, плачучи,

У куплеті, який незабаром побіг

І що люди це вже публікують.

Що таке в Blackberry завжди...