T'amo e t'amerò (1963) - Little Tony

Stasera sono in vena e ti racconto tutto

La tua migliore amica, chi l’avrebbe detto…

In fondo agli occhi suoi brillava un’espressione strana

Di chi non si accontenta più di una persona sola

In quel giardino proibito

Cadeva il vestito, si alzava la nostra incoscienza

Non dirmi che adesso quel fatto d’amore

Incrina la mia trasparenza

Io con lei non vado più

Io con lei non vado più

Nella mente, negli occhi, nel cuore

Ci sei tu, infinito amore

Ci sei tu, ci sei tu, adesso solo tu

Scusa tanto se la vita è così

Non l’ho inventata io

Se la voglia ti guarda negli occhi

O ti prende per mano

Succede che poi non ti accorgi nemmeno

Di essere andato un pò troppo lontano

Scusa tanto se la vita è così

Non l’ho inventata io

Però non si è permessa mai

Di fare il nome tuo

E pensa un pò…

Per questo quando mi ha abbracciato

Non le ho detto no

In quel giardino proibito

Cadeva il vestito, si alzava la nostra incoscienza

Ma quell’emozione è durata un minuto

Di te non potrei fare senza

Io con lei non vado più

Io con lei non vado più

Nella mente, negli occhi, nel cuore

Ci sei tu, infinito amore

Ci sei tu, ci sei tu, adesso solo tu

Scusa tanto se la vita è così

Non l’ho inventata io

Se la voglia ti guarda negli occhi

E ti prende per mano

Succede che poi non ti accorgi nemmeno

Di essere andato un pò troppo lontano

Scusa tanto se la vita è così

Ci sono cascato anch’io

У мене сьогодні настрій і я тобі все розповім

Ваш найкращий друг, хто б міг подумати, що...

Внизу його очей сяяв дивний вираз

З тих, кого вже не влаштовує одна людина

У тому забороненому саду

Сукня впала, наша непритомність піднялася

Не кажи мені зараз про це кохання

Це порушує мою прозорість

Я більше з нею не піду

Я більше з нею не піду

В розумі, в очах, в серці

Є ти, безмежна любов

Ось ти, ось ти, тепер тільки ти

Тож вибачте, якщо життя таке

Я це не вигадав

Якщо бажання дивиться тобі в очі

Або бере вас за руку

Буває, що навіть не помічаєш

Про те, що зайшов трохи занадто далеко

Тож вибачте, якщо життя таке

Я це не вигадав

Але вона собі ніколи не дозволяла

Щоб назвати своє ім’я

І подумай трохи...

Ось чому, коли він мене обійняв

Я не сказав їй ні

У тому забороненому саду

Сукня впала, наша непритомність піднялася

Але ця емоція тривала хвилину

Я не міг би без тебе

Я більше з нею не піду

Я більше з нею не піду

В розумі, в очах, в серці

Є ти, безмежна любов

Ось ти, ось ти, тепер тільки ти

Тож вибачте, якщо життя таке

Я це не вигадав

Якщо бажання дивиться тобі в очі

І бере тебе за руку

Буває, що навіть не помічаєш

Про те, що зайшов трохи занадто далеко

Тож вибачте, якщо життя таке

Я теж потрапив на це