Sottile Ramo - Litfiba

quando un desiderio incoffesabile rimane spento

quando la ragione confonde il vuoto con l’immenso

sei tu che dormi al mio fianco sei tu che dormi al mio fianco

e muore in bocca nel respiro la parola

il peso delle frasi non dette

l’essenza di chi tace e acconsente

ma che sar?

di me chi mi dar?

la mano

il cielo che minaccia tempesta

l’odore del silenzio innocente

sospeso col mio corpo ad un sottile ramo

ad un sottile ramo

ora il cuore si fa spazio e prova a camminare

con ritmi e cadenze incessanti mi lascia senza respirare

e non ti accorgi che piango

e non ti accorgi che piango

e muore nelle lacrime anche l’ultima parola

il peso delle frasi non dette

l’essenza di chi tace e acconsente

ma che sar?

di me chi mi dar?

la mano

il cielo che minaccia tempesta

l’odore del silenzio innocente

sospeso col mio corpo ad un sottile ramo

mi giro con un gesto elegante

capire che chi tace?

perdente

domandami se forse arriver?

lontano

nemmeno l’ombra delle tempeste

il suono della voce suadente

non sono pi?

sospeso ad un sottile ramo

moriva in bocca nel respiro la parola

moriva in bocca nel respiro la parola

(Grazie a Ciccio per questo testo)

коли невимовне бажання залишається погашеним

коли розум плутає порожнечу з величезним

це ти спиш біля мене, це ти спиш біля мене

і слово вмирає в устах у подиху

вага невимовлених речень

сутність тих, хто мовчить і погоджується

але що це буде?

хто мені дасть?

рука

небо, яке загрожує бурею

запах невинної тиші

підвішений моїм тілом на тонкій гілці

до тонкої гілки

тепер серце звільняє місце і намагається ходити

з невпинними ритмами та каденціями вона залишає мене без дихання

і ти не помічаєш, що я плачу

і ти не помічаєш, що я плачу

і навіть останнє слово вмирає у сльозах

вага невимовлених речень

сутність тих, хто мовчить і погоджується

але що це буде?

хто мені дасть?

рука

небо, яке загрожує бурею

запах невинної тиші

підвішений моїм тілом на тонкій гілці

Я обертаюся елегантним жестом

зрозумій хто мовчить?

невдаха

запитай мене, можливо, я приїду?

далеко

навіть тіні бурі

звук переконливого голосу

не більше?

підвішений до тонкої гілки

слово вмерло в устах у подиху

слово вмерло в устах у подиху

(Дякую Ciccio за цей текст)