В тот день, когда окончилась война - Лигалайз

Сведение: Никита Каменский

Продакшн: BROPRO.

TV

Режиссер-оператор: Игорь Шмелев

Стилист: Оксана Маркина

Художник по гриму: Настя Эсадзе

Актеры: Никита Кукушкин, Валентин Вертелевский

Продюсеры: Саша Стерлев, Настя Зотова

В тот день, когда окончилась война

И все стволы палили в счет салюта,

В тот час на торжестве была

Особая для наших душ минута.

В конце пути, в далекой стороне,

Под гром пальбы прощались мы впервые

Со всеми, что погибли на войне,

Как с мертвыми прощаются живые.

Мы с ними шли дорогою войны

В едином братстве воинском до срока,

Суровой славой их озарены,

От их судьбы всегда неподалеку.

И только здесь, в особый этот миг,

Исполненный величья и печали,

Мы отделялись навсегда от них:

Нас эти залпы с ними разлучали.

Вот так, судьбой своею смущены,

Прощались мы на празднике с друзьями.

И с теми, что в последний день войны

Еще в строю стояли вместе с нами;

с теми, что ее великий путь

Пройти смогли едва наполовину;

И с теми, чьи могилы где-нибудь

Еще у Волги обтекали глиной;

И с теми, что под самою Москвой

В снегах глубоких заняли постели,

В ее предместьях на передовой

Зимою сорок первого;

и с теми,

Что, умирая, даже не могли

Рассчитывать на святость их покоя

Последнего, под холмиком земли,

Насыпанном нечуждою рукою.

Простились мы.

И смолкнул гул пальбы,

И время шло.

И с той поры над ними

Березы, вербы, клены и дубы

В который раз листву свою сменили.

Но вновь и вновь появится листва,

И наши дети вырастут и внуки,

А гром пальбы в любые торжества

Напомнит нам о той большой разлуке.

Я ваш, друзья, — и я у вас в долгу,

Как у живых, — я так же вам обязан.

И если я, по слабости, солгу,

Вступлю в тот след, который мне заказан,

Скажу слова, что нету веры в них,

То, не успев их выдать повсеместно,

Еще не зная отклика живых, —

Я ваш укор услышу бессловесный.

Суда живых — меньше павших суд.

И пусть в душе до дней моих скончанья

Живет, гремит торжественный салют

Победы и великого прощанья.

Відомості: Микита Каменський

Продакшн: BROPRO.

TV

Режисер-оператор: Ігор Шмельов

Стиліст: Оксана Маркіна

Художник за гримом: Настя Есадзе

Актори: Микита Кукушкін, Валентин Вертелевський

Продюсери: Саша Стерлєв, Настя Зотова

Того дня, коли закінчилася війна

І всі стволи палили в рахунок салюту,

Тієї години на торжестві була

Особлива для наших душа хвилина.

В кінці шляху, в далекому боці,

Під грім пальби прощалися ми вперше

З усіма, що загинули на війні,

Як із мертвими прощаються живі.

Ми з ними йшли дорогою війни

В єдиному братстві військовому до терміну,

Суворою славою їх, зазарені,

Від їх долі завжди неподалік.

І тільки тут, в особливу цю мить,

Виконаний величі і печали,

Ми відокремлювалися назавжди від них:

Нас ці залпи з ними розлучали.

Ось так, своєю долею збентежені,

Прощалися ми на святі з друзями.

І з тими, що в останній день війни

Ще в строю стояли разом з нами;

з тими, що її великий шлях

Пройти змогли лише наполовину;

І з тими, чиї могили десь

Ще у Волги обтікали глиною;

І з тими, що під самою Москвою

У глибоких снігах зайняли ліжка,

В ї предмісті на передовий

Взимку сорок першого;

і з теми,

Що, вмираючи, навіть не могли

Розраховувати на святість їхнього спокою

Останнього, під горбком землі,

Насипаному нечужою рукою.

Попрощалися ми.

І змовкнув гул пальби,

І час минав.

І з тієї пори над ними

Берези, верби, клени та дуби

Вкотре листя своє змінили.

Але знову і знову з'явиться листя,

І наші діти виростуть і онуки,

А гром пальби в будь-які урочистості

Нагадає нам про ту велику розлуку.

Я ваш, друзі, — і я у вас у боргу,

Як у живих, — я так що вам зобов'язаний.

І якщо я, по слабкості, збрешу,

Вступлю в той слід, який мені замовлений,

Скажу слова, що немає віри в них,

Те, не встигнувши їх видати повсюдно,

Ще не зная відгук живих, —

Я ваш докір почую безсловесний.

Судна живих — менше загиблих суд.

І нехай у душі до днів моїх закінчень

Живе, гримить урочистий салют

Перемоги та великого прощання.