A Kinder Eye - Level 42

In his widowed years of longing, in his windowed room of light

He lay the oil upon the canvas, brought sweet memory to life

His speckled beard a brush of colour, his spotted hands both grace and speed

I was the boy who came with evening, to sweep his floors and bring his tea

To the world he was the Master, his landscapes filled the gallery halls

But now he painted only portraits, unframed upon his private walls

Subjects sitting-walking-laughing in playful flight or soft refrain

A thousand forms and colours, but every face the same

Across the page (across the ages) the moving hand of history bleeds

… for a kinder eye to see us, not as we are, but as we dream

A winter’s night when I arrived there, he looked so tired and near the end

And as I cleaned his bench and brushes, I wished out loud to be like him

He said that art was only longing, trying to do what can’t be done

And though he’d signed a thousand paintings, still he’d never finished one

As I finished up my sweeping, in his sleep he spoke her name

I looked again at all the portraits, each and every face the same

Not as she was in pain or sorrow, but in timeless beauty seen

As she served his noble dream

Across the page (across the ages) the moving hand of history bleeds

… for a kinder eye to see us, not as we are, but as we dream

У його овдовілі роки туги, у своїй кімнаті світла з вікнами

Він поклав олію на полотно, оживив солодкі спогади

Його крапчаста борода — різнокольоровий колір, а плямисті руки — грація та швидкість

Я був тим хлопчиком, який прийшов з вечора підмітити йому підлогу та принести йому чай

Для світу він був Майстром, його пейзажі заповнили зали галерей

Але тепер він малював лише портрети, не обрамлені на його особистих стінах

Суб’єкти сидять-гуляють-сміються у грайливому польоті або тихому рефрені

Тисяча форм і кольорів, але кожне обличчя однакове

По всій сторінці (у віках) рухома рука історії кровоточить

… щоб добре око бачив нас не такими, якими ми є, а такими, якими ми мріємо

Зимової ночі, коли я прибув туди, він виглядав таким втомленим і наближається до кінця

І коли я чистив його лавку та щітки, я вголос хотів бути схожим на нього

Він сказав, що мистецтво – це лише туга, намагання робити те, що неможливо зробити

І хоча він підписав тисячу картин, але так і не закінчив жодної

Коли я закінчив підмітання, у сні він вимовив її ім’я

Я переглянув всі портрети, усі обличчя однакові

Не такою, якою вона була в болі чи печалі, а в вічній красі

Коли вона служила його благородній мрії

По всій сторінці (у віках) рухома рука історії кровоточить

… щоб добре око бачив нас не такими, якими ми є, а такими, якими ми мріємо