Отдай печаль свою - Letargy Dream

Закутавшись в мягкие покровы осенней листвы,

Обняв твои плечи я закрыл глаза и уснул…

Мне снилось что-то… Что-то странное и тревожное…

Но я продолжал спать, как ни в чем не бывало.

Холодным утром я проснулся без тебя.

Смывая прах воспоминаний со своих замерзших рук,

Я плакал… Густой туман шептал молитву в тишине,

Среди ветвей замерзших еле слышен этот голос —

Я повторял за ним:

О, милосердная царица пасмурных небес,

Пролейся надо мной, пока я жив, пока я здесь…

Пока я здесь… Отдай печаль свою или хотя бы ее часть, —

Она поможет мне навек забыться, навек пропасть…

Пока я здесь…

Ты слышишь меня?

Где же ты?

Так хочется уснуть, как жаль, что я не вижу снов.

Отдай печаль свою — основу всех моих основ.

Забери мой голос, чтобы я не мог кричать.

Отними глаза мои, чтобы я не мог видеть,

Чтобы я не мог созерцать…

Забери мою память, чтобы я не вспоминал,

Возьми все, что у меня есть…

Отдай в замен свою печаль.

Закутавшись у м'які покриви осіннього листя,

Обійнявши твої плечі я закрив очі і заснув.

Мені снилося щось… Щось дивне і тривожне…

Але я продовжував спати, як ні в чому не бувало.

Холодного ранку я прокинувся без тебе.

Змиваючи порох спогадів зі своїх замерзлих рук,

Я плакав... Густий туман шепотів молитву в тиші,

Серед гілок замерзлих ледве чутний цей голос—

Я повторював за ним:

О, милосердна цариця похмурих небес,

Пролийся наді мною, поки я живий, поки я тут.

Поки я тут… Віддай смуток свій чи хоча б би його часть, —

Вона допоможе мені навіки забути, навіки пропасти.

Поки я тут…

Ти чуєш мене?

Де ж ти?

Так хочеться заснути, як шкода, що я не бачу снів.

Віддай сум свою — основу всіх моїх основ.

Забери мій голос, щоб я не міг кричати.

Забери очі мої, щоб я не міг бачити,

Щоб я не міг споглядати…

Забери мою пам'ять, щоб я не згадував,

Візьми все, що у мене є…

Віддай на свою смуток.