Канитель - Leray

Мы катимся под откос

Последний миг, и то он ускользает из-под носа,

А в черепе боль и вопросы

Не спасут колеса, у нас черные полосы

Я скоро пропаду из сети

И на моих счетах лишь крипта и косяки

Ты веришь словам?

Это временно, точно

Нахуй все творчество, пока на месте топчемся

Останется в прошлом, бежать невозможно

Эй, тает внутри все и тает вокруг, заметает по новой, сурок не причем тут

Не сурово, но и не легко, а мне надо найти себя

Надо еще и еще и когда это кончится?

Хронически все повторяется в точности

Мне говорят мол я асоциален

Запертый в камере, я слышу стук отсчета таймера

Он бьет по вискам, он бьет по вискам

Сколько осталось нам?

Я не знаю

Закрою все окна

У меня вечная ночь

Я хочу уберечь все остатки рассудка, осадок впивается в плоть

На покой

Меня валит с ног, эй

Меня валит с ног и меня валит в сон

Я ведь сделаю только больнее

Мы с тобой зависнем в канители

Я ведь слелаю только больнее

И мы с тобой повиснем на петле

Ми котимося під укіс

Остання мить, і то він вислизає з-під носа,

А в черепі біль та питання

Не врятують колеса, у нас чорні смуги

Я скоро пропаду з мережі

І на моїх рахунках лише крипта і косяки

Ти віриш словам?

Це тимчасово, точно

Нахуй усю творчість, поки на місці тупцюємо

Залишиться в минулому, бігти неможливо

Гей, тане всередині все і тане навколо, замітає по новій, сурок не причому тут

Не суворо, але і не легко, а мені треба знайти себе

Треба ще й ще й коли це скінчиться?

Хронічно все повторюється в точності

Мені кажуть мовляв я асоціальний

Замкнений у камері, я чую стукіт відліку таймера

Він б'є по скронях, він б'є по скронях

Скільки нам залишилося?

Я не знаю

Зачиню всі вікна

У мене вічна ніч

Я хочу вберегти всі залишки розуму, осад впивається в плоть

На спокій

Мене валить з ніг, ей

Мене валить з ног і мене валить у сон

Я зроблю тільки болючіше

Ми з тобою зависнемо в канітелі

Я ведь злаяю тільки болючіше

І ми з тобою повиснемо на петлі