Один день женщины - Леонид Сергеев

Шесть часов, а время нынче летнее…

Шесть пятнадцать, что ж я все лежу…

Полседьмого — плитка, чай с котлетами…

Семь часов — родимого бужу…

Семь ноль пять — родимый добривается…

Полвосьмого я уже лечу…

Без пяти — в троллейбусе толкаются…

Восемь — я сижу, кручу, черчу…

Десять десять — Маша в новом платьице…

Десять двадцать — платье сладкий сон…

Десять тридцать, — а зарплата в пятницу…

Десять пятьдесят — не мой фасон…

Час, второй, верчу, кручу, печатаю,

Третий, пятый — все еще кручу.

Восемнадцать — за картошкой пятая…

Девятнадцать — выбила, плачу…

Двадцать десять — Штирлиц и мгновения…

Двадцать двадцать — мусор на полу…

Двадцать тридцать — сын и геометрия…

Двадцать пятьдесят — зову к столу…

Двадцать два — белье уже полощется…

Двадцать два пятнадцать — сонный взгляд…

Двадцать три — чего-то в отпуск хочется…

Двадцать, тридцать, сорок, пятьдесят…

Шість годин, а нині літній час.

Шість п'ятнадцять, що я все лежу…

Півсьомої — плитка, чай з котлетами…

Сім годин — рідного бужу…

Сім нуль п'ять - рідний добивається ...

Піввосьмого я вже лікую…

Без п'яти - в тролейбусі штовхаються ...

Вісім — я сиджу, кручу, креслю…

Десять десять — Маша в новій сукні…

Десять двадцять — сукня солодкий сон…

Десять тридцять,— а зарплата в п'ятницю...

Десять п'ятдесят - не мій фасон ...

Година, друга, верчу, кручу, друкую,

Третій, п'ятий— все ще кручу.

Вісімнадцять - за картоплею п'ята ...

Дев'ятнадцять — вибила, плачу…

Двадцять десять — Штірліц і миттєвості…

Двадцять двадцять — сміття на підлозі…

Двадцять тридцять - син і геометрія ...

Двадцять п'ятдесят— клич до столу...

Двадцять два - білизна вже полощиться ...

Двадцять два п'ятнадцять— сонний погляд.

Двадцять три - чогось у відпустку хочеться ...

Двадцять, тридцять, сорок, п'ятдесят...