Lá Vem A Cidade - Lenine

Eu vim plantar meu castelo

Naquela serra de lá

Onde daqui a cem anos

Vai ser uma beira-mar

Vi a cidade passando

Rugindo, através de mim

Cada vida era uma batida

Dum imenso tamborim

Eu era o lugar, ela era a viagem

Cada um era real, cada outro era miragem

Eu era transparente e era gigante

Eu era a cruza entre o sempre e o instante

Letras misturadas com metal

E a cidade crescia como um animal

Em estruturas postiças

Sobre areias movediças

Sobre ossadas e carniças

Sobre o pântano que cobre o sambaqui

Sobre o país ancestral

Sobre a folha do jornal

Sobre a cama de casal onde eu nasci

Eu vim plantar meu castelo

Naquela serra de lá

Onde daqui a cem anos

Vai ser uma beira-mar

A cidade

Passou me lavrando todo

A cidade

Chegou me passou no rodo

Passou como um caminhão

Passa através de um segundo

Quando desce a ladeira na banguela

Veio com luzes e sons

Com sonhos maus, sonhos bons

Falava como um camões

Gemia feito pantera

Ela era

Bela, fera

Desta cidade um dia só restará

O vento que levou meu verso embora

Mas onde ele estiver, ela estará

Um será o mundo de dentro

Será o outro o mundo de fora

Vi a cidade fervendo

Na emulsão da retina

Crepitar de vida ardendo

Mariposa e lamparina

A cidade ensurdecia

Rugia como um incêndio

Era veneno e vacina

Eu vim plantar meu castelo

Naquela serra de lá

Onde daqui a cem anos

Vai ser uma beira-mar

Eu pairava no ar, e olhava a cidade

Passando veloz lá embaixo de mim

Eram dez milhões de mentes

Dez milhões de inconscientes

Se misturam, viram entes

Os quais conduzem as gentes

Como se fossem correntes

Dum rio que não tem fim

Esse ruído

São os séculos pingando

E as cidades crescendo e se cruzando

Como círculos na água da lagoa

E eu vi nuvens de poeira

E vi uma tribo inteira

Fugindo em toda carreira

Pisando em roça e fogueira

Ganhando uma ribanceira

E a cidade vinha vindo

A cidade vinha andando

A cidade intumescendo

Crescendo, se aproximando

Eu vim plantar meu castelo

Naquela serra de lá

Onde daqui a cem anos

Vai ser uma beira-mar

Я прийшов посадити свій замок

в тій горі там

Де через сто років

Це буде море

Я бачив місто, яке проходило повз

Ревить крізь мене

Кожне життя було ударом

величезного бубна

Я був місцем, вона була подорож

Кожен був справжнім, кожен був міражем

Я був прозорим і гігантом

Я був середнім між завжди і моментом

Букви, змішані з металом

І місто росло, як тварина

У фальшивих конструкціях

над зсувними пісками

Про кістки і падаль

Про болото, яке вкриває самбакі

Про країну предків

Про сторінку газети

Про двоспальне ліжко, де я народився

Я прийшов посадити свій замок

в тій горі там

Де через сто років

Це буде море

Місто

Витратили на все

Місто

Приїхав, пройшов мене на кермі

Проїхав, як вантажівка

Проходить через одну секунду

Коли спускаєшся з пагорба на беззубку

Прийшли зі світлом і звуками

З поганими снами, хорошими снами

Говорив, як камоес

застогнав, як пантера

Вона була

красуня звір

Від цього міста залишиться лише один день

Вітер, що забрав мій вірш

Але де б він не був, вона буде

Одним буде світ зсередини

Чи буде інший зовнішній світ

Я бачив кипляче місто

В емульсії сітківки

Потріск життя горить

Мотиль і лампа

Місто було глухе

Ревить, як вогонь

Це була отрута і вакцина

Я прийшов посадити свій замок

в тій горі там

Де через сто років

Це буде море

Я парів у повітрі й подивився на місто

Швидко минає піді мною

Умів було десять мільйонів

Десять мільйонів без свідомості

Вони змішуються, стають істотами

Які ведуть агенти

Наче це були ланцюги

Про річку, якій немає кінця

цей шум

Це століття капають

І міста, що ростуть і перетинаються

Як кола у воді ставка

І я бачив хмари пилу 

Я бачив ціле плем’я

Втеча в кожній кар’єрі

Наступити на року та вогонь

отримати блеф

І місто наближалося

Місто гуляло

Набухання міста

Виростає, зближується

Я прийшов посадити свій замок

в тій горі там

Де через сто років

Це буде море