Молодость - LeanJe

Молодость простит тебе все, когда ты простишь свою молодость

Когда ты станешь родительской гордостью

Когда в душе станет так сильно холодно

И тогда можно уйти

А кто около дома стоит?

Очень долго — смотри!

Что-то не понятно, вроде бы за нами

С холодными глазами, хочет так забрать нас

Но я не готов, не сейчас не сегодня

Моя любимая программа не играла из колонок

А пока ее не будет я на вряд ли... выйду из дома, выбраться просто

Но я все еще ребенок, все еще свободный

Меня небо не тронет, ведь я не злобный

А коли мы дети, кодовые буквы снова напишем на столе

Что бы потом на них смотреть, через сто лет

И расплачемся, нечем платить, но расплатимся

Мне придется платить, обязательно – это правильно

Собирая багаж, закрывая глаза, рядом плачет семья

Мне так сложно им все объяснять, что я ушел навсегда

Я устал целовать, то, что сорвал с языка,

Я застыну от дикого холода, слез и надежды в твоих домашних цветах

Молодость простит тебе все, когда ты простишь свою молодость

Когда ты станешь родительской гордостью

Когда в душе станет так сильно холодно

И тогда можно уйти

Мам, я не вижу рассвет, я пьян или нет, я здесь или где?

Не могу убежать будто бегать во сне от себя — это смерть?

Сколько нас 7?

Вопросы ко всем или только мне?

Где наш домик на небе ли?

Толи на дне здесь не крыши не мебели нет

Мне тепло от того, что в легких вода, станет далеким скандал

Упреки в словах, больно глазам, но свободен и рад

Рано или поздно, мы с тобой увидимся — там

А пока береги себя

Молодость простит тебе все, когда ты простишь свою молодость

Когда ты станешь родительской гордостью

Когда в душе станет так сильно холодно

И тогда можно уйти

Молодість пробачить тобі все, коли ти вибачиш свою молодість

Коли ти станеш батьківською гордістю

Коли в душі стане так холодно

І тоді можна піти

А хто біля будинку стоїть?

Дуже довго – дивись!

Щось не зрозуміло, начебто за нами

З холодними очима хоче так забрати нас

Але я не готовий, не зараз не сьогодні

Моя улюблена програма не грала з колонок

А поки її не буде я навряд чи... вийду з дому, вибратися просто

Але я досі дитина, досі вільна

Мене небо не чіпатиме, адже я не злобний

А коли ми діти, кодові літери знову напишемо на столі

Щоб потім на них дивитися, через сто років

І розплачемося, нічим платити, але розплатимося

Мені доведеться платити, обов'язково – це правильно

Збираючи багаж, заплющуючи очі, поруч плаче сім'я

Мені так важко їм все пояснювати, що я пішов назавжди

Я втомився цілувати, те, що зірвав із язика,

Я застигну від дикого холоду, сліз та надії у твоїх домашніх квітах

Молодість пробачить тобі все, коли ти вибачиш свою молодість

Коли ти станеш батьківською гордістю

Коли в душі стане так холодно

І тоді можна піти

Мам, я не бачу світанку, я п'яний чи ні, я тут чи де?

Не можу втекти ніби бігати уві сні від себе — це смерть?

Скільки нас 7?

Запитання до всіх чи тільки мені?

Де наш будиночок чи на небі?

Толі на дні тут не даху не меблів немає

Мені тепло від того, що в легенях вода стане далеким скандал

Закиди в словах, боляче очам, але вільний і радий

Рано чи пізно ми побачимося — там

А поки що бережи себе

Молодість пробачить тобі все, коли ти вибачиш свою молодість

Коли ти станеш батьківською гордістю

Коли в душі стане так холодно

І тоді можна піти