День, когда солнце погибло - LeanJe

— Что тут раньше было?

— Когда-то здесь было солнце

— И что с ним стало?

— Оно сгорало в судорогах, и просило ему помочь

— И никто не помог солнцу?

Снова вижу вольный маяк, около него ты да я

Холодом икон или Бога, который нас не боясь

Говорит, что пора умирать, но так не хочется

Ведь детство не кончилось и как же молодость

Мы потеряли любовь около комнаты, веруя в Бога под пьяным отчимом,

Но надо жить, болея смертельно, на заднем сиденье

Вспоминать о том, как любил человека, которого показал то что жизнь — мгновение

Духовная бедность, опечаткой в завете, безгрешные дети

Первый шаг от комнаты до родителей, но небо посчитало, что он нужен для смерти

Мой пьяный дождь, авось отрезвеем, а после все вместе станем сильнее,

ведь мы бессмертны

Убивая с тобой крайний стакан у дома ведь, мы купим ещё

(Ребенок умрет) грустно ну что ж

И рвёться на волю вино

Заблевал свой надгробный венок, просто хочется домой,

Но перед этим мне так хочется сгореть

Убивая твой вечный лёд, чтоб остаться с тобой

И погаснет солнце, и луна не даст света, и звёзды упадут с неба, и оно заплачет

Ведь тебя больше нету, нету семьи, нету время, но она вернет тебя,

только скажи ей где ты!

Ты солнце, которое погасло

Любовь, что не захотела сдаться

Проснись!

Я хочу быть счастлив

Я хочу увидеть завтра

Ты солнце, которое погасло

Ты свет, что дарил мне эту ясность

Проснись мне нужно лекарство

Моя жизнь загнивающая язва

Слышишь, как поют эти деревья?

Это люди, которые болели, которые боролись со вселенной

Которые не вспомнили рассвета, которые не сорились и пели

Они разбросаны по свету и их души оказались не опознанным объектом

Странно, еще вчера одна из них вешала бельё во дворе

Издалека не было видно летящих огромных комет

Знаешь, что они услышали?

— Нет!

Взрывается изотоп

Около дома гаснет фарватер изо льдов наш информатор пиздабол

Кататься фаланги пацанов, что по синьке перебодались за столом и перебегали со

сторон

Для меня это педаль и баловство, хавали грязь и не боялись постанов

Мы альянс или притон, шрамы на голове лишь черта карандашом, что оставил пьяный

Бог

И я Беззубый ребенок в огне, что должен сгореть стал костром для планет

И погаснет солнце, и луна не даст света, и звёзды упадут с неба, и оно заплачет

Ведь тебя больше нету, нету семьи, нету время, но она вернет тебя,

только скажи ей где ты!

Ты солнце, которое погасло

Любовь, что не захотела сдаться

Проснись!

Я хочу быть счастлив

Я хочу увидеть завтра

Ты солнце, которое погасло

Ты свет, что дарил мне эту ясность

Проснись мне нужно лекарство

Моя жизнь загнивающая язва

Черного рассвета пелена, ты не понял зачем тебе побеждать

Что-то говорило тормози, но мне так надо было просто добежать до того где я

сейчас

И ещё столько путей столько историй и потерь, стойкости и злобы в доброте,

или взлеты до побед

Ссоры, слёзы матерей, но оно все стоит того что бы дышать, не дай себе умереть

И погаснет солнце, и луна не даст света, и звёзды упадут с неба, и оно заплачет

Ведь тебя больше нету, нету семьи, нету время, но она вернет тебя,

только скажи ей где ты!

Ты солнце, которое погасло

Любовь, что не захотела сдаться

Проснись!

Я хочу быть счастлив

Я хочу увидеть завтра

Ты солнце, которое погасло

Ты свет, что дарил мне эту ясность

Проснись мне нужно лекарство

Моя жизнь загнивающая язва

— Теперь я их слышу.

А солнце, когда ни будь появиться опять?

— Да.

Надо просто его позвать и оно придет к тебе

— Що тут раніше було?

— Колись тут було сонце

— І що з ним стало?

— Воно згоряло в судомах, і просило йому допомогти

— І ніхто не допоміг сонцю?

Знову бачу вільний маяк, біля нього ти так я

Холодом ікон або Бога, який нас не боявся

Каже, що настав час помирати, але так не хочеться

Адже дитинство не скінчилося і як молодість

Ми втратили любов біля кімнати, віруючи в Бога під п'яним вітчимом,

Але треба жити, хворіючи смертельно, на задньому сидінні

Згадувати про тому, як любив людину, яку показав те що життя — мить

Духовна бідність, помилкою в завіті, безгрішні діти

Перший крок від кімнати до батьків, але небо вважало, що він потрібний для смерті

Мій п'яний дощ, може, протверезіємо, а після все разом станемо сильнішими,

адже ми безсмертні

Вбиваючи з тобою крайню склянку в будинку ж, ми купимо ще

(Дитина помре) сумно ну що ж

І рветься на волю вино

Заблював свій надгробний вінок, просто хочеться додому,

Але перед цим мені так хочеться згоріти

Вбиваючи твій вічний лід, щоб залишитися з тобою

І погасне сонце, і місяць не дасть світла, і зірки впадуть з неба, і воно заплаче

Адже тебе більше немає, немає сім'ї, немає часу, але вона поверне тебе,

тільки скажи їй де ти!

Ти сонце, яке згасло

Кохання, що не захотіло здатися

Прокинься!

Я хочу бути щасливим

Я хочу побачити завтра

Ти сонце, яке згасло

Ти світло, що дарував мені цю ясність

Прокинься мені потрібні ліки

Моє життя загниваюча виразка

Чуєш, як співають ці дерева?

Це люди, які хворіли, які боролися із всесвітом

Які не згадали світанку, які не сварилися і співали

Вони розкидані світом і їх душі виявилися непізнаним об'єктом

Дивно, ще вчора одна з них вішала білизну у дворі

Здалеку не було видно величезних комет, що летять

Знаєш, що вони почули?

— Ні!

Вибухає ізотоп

Біля будинку гасне фарватер з льодів наш інформатор піздабол

Кататися фаланги пацанів, які по синьці перебідалися за столом і перебігали з

сторін

Для мене це педаль і балівство, хавали бруд і не боялися постанов

Ми альянс або кубло, шрами на голові лише риса олівцем, що залишив п'яний

Бог

І я Беззуба дитина у вогні, що повинна згоріти стала багаттям для планет

І погасне сонце, і місяць не дасть світла, і зірки впадуть з неба, і воно заплаче

Адже тебе більше немає, немає сім'ї, немає часу, але вона поверне тебе,

тільки скажи їй де ти!

Ти сонце, яке згасло

Кохання, що не захотіло здатися

Прокинься!

Я хочу бути щасливим

Я хочу побачити завтра

Ти сонце, яке згасло

Ти світло, що дарував мені цю ясність

Прокинься мені потрібні ліки

Моє життя загниваюча виразка

Чорного світанку пелена, ти не зрозумів навіщо тобі перемагати

Щось говорило гальма, але мені так треба було просто добігти до того де я

зараз

І ще стільки шляхів стільки історій і втрат, стійкості і злості в доброті,

або злети до перемог

Сварки, сльози матерів, але воно все варте того, щоб дихати, не дай собі померти

І погасне сонце, і місяць не дасть світла, і зірки впадуть з неба, і воно заплаче

Адже тебе більше немає, немає сім'ї, немає часу, але вона поверне тебе,

тільки скажи їй де ти!

Ти сонце, яке згасло

Кохання, що не захотіло здатися

Прокинься!

Я хочу бути щасливим

Я хочу побачити завтра

Ти сонце, яке згасло

Ти світло, що дарував мені цю ясність

Прокинься мені потрібні ліки

Моє життя загниваюча виразка

—Тепер я їх чую.

А сонце, коли ні будь з'явитися знову?

— Так.

Треба просто його покликати і воно прийде до тебе