Larguer les amarres - Léa Castel

Quand la vie me dicte ses lois

Que j'étouffe et broie du noir

Quand le stress colle à mes pas

Dès le matin jusqu’au soir

Que les jours deviennent des mois

Emportant tout mon espoir, besoin de toi

Je m’enfui.

Loin de tout ceux qui me noient

Et qui m’empêchent de rêver

Car la vie me tend les bras, grand besoin d’en profiter

Mes peines redeviennent espoir, la joie brûle au fond de

Moi, besoin de toi

Et je m’envole, vers tes yeux, vers tes bras, loin de ceux

Qui ne voient pas;

Que la vie a des couleurs

Et j’mets les voiles, J’ai largué les amarres, besoin de

Croiser l’espoir

Pour chasser mes idées noires

Quand ton soleil brille pour moi, je retrouve la bonne

Humeur

Dans tes eaux filent mes tracas, je ne sens plus passer les

Heures

Je ne veux plus connaître cette peur, qui consûme et

Brûle mon coeur

Besoin de toi…

Je m’enfuis loin de tout ceux qui me noient, et qui

M’empêcheent de rêver

Car la vie me tend les bras, grand besoin d’en profiter

Mes peines redeviennent espoir, la joie brûle au fond de

Moi j’ai besoin de toi!

Et je m’envole, vers tes yeux, vers tes bras, loin de ceux

Qui ne voient pas;

Que la vie a des couleurs

Et j’mets les voiles, J’ai largué les amarres, besoin de

Croiser l’espoir

Pour chasser mes idées noires

Et je m’envole…

Je m’envole, vers tes yeux, vers tes bras, loin de ceux qui

Ne voient pas;

Que la vie a des couleurs

Et j’mets les voiles, J’ai largué les amarres, besoin de

Croiser l’espoir

Pour chasser mes idées noires

Коли життя диктує мені свої закони

Що я задихаюся і задуваюсь

Коли стрес прилипає до моїх ніг

З ранку до вечора

Нехай дні перетворюються на місяці

Беручи всю мою надію, ти потребуєш

я втік.

Далеко від усіх тих, хто мене топить

І це заважає мені мріяти

Тому що життя тягнеться до мене, мені потрібно насолоджуватися ним

Мої печалі знову перетворюються на надію, радість горить глибоко всередині

Я, ти потрібен

І я лечу, до твоїх очей, до твоїх рук, геть від тих

Хто не бачить;

Що життя має кольори

А я відпливаю, скинув, треба

перетинати надію

Щоб прогнати мої темні думки

Коли твоє сонце світить для мене, я знайду потрібне

настрій

У твоїх водах крутяться мої негаразди, я більше не відчуваю плину

Час

Я більше не хочу знати цього страху, який поглинає і

спали моє серце

Потребую тебе…

Я втікаю від усіх, хто мене топить і хто

заважай мені мріяти

Тому що життя тягнеться до мене, мені потрібно насолоджуватися ним

Мої печалі знову перетворюються на надію, радість горить глибоко всередині

Ти мені потрібен!

І я лечу, до твоїх очей, до твоїх рук, геть від тих

Хто не бачить;

Що життя має кольори

А я відпливаю, скинув, треба

перетинати надію

Щоб прогнати мої темні думки

А я відлітаю…

Я відлітаю, до твоїх очей, до твоїх рук, далеко від тих, хто

Не бачу;

Що життя має кольори

А я відпливаю, скинув, треба

перетинати надію

Щоб прогнати мої темні думки