Hope In The Air - Laura Marling

There is a man that I know,

seventeen years, he never spoke.

Guessed he had nothing to say,

he opened his mouth on Judgement Day.

I listened with all of my might,

but was scared by the look in his eyes.

Like he’d already lost the fight,

and there was no hope ever in sight.

No hope in the air,

no hope in the water,

not even for me,

your last serving daughter.

Why fear death, be scared of living,

our hearts are small and ever thinning.

There is no hope ever of winning,

oh, why fear death, be scared of living.

I have seen men provoked,

and I have seen lives revoked,

and I looked at my life and choked.

From there no more ever I spoke.

I can’t give up that quick.

My life is a candle and a wick.

You can put it out but you can’t break it down,

in the end we are waiting to be lit.

There’s hope in the air,

there’s hope in the water,

but sadly not me,

your last serving daughter.

A friend is a friend forever,

and a good one will never leave, never.

But you’ve have never been south of what blows off your mouth,

you will never understand, ever.

You speak minds handed down to you,

by the lies handed down by your truth,

and your angels will dance at your will,

will mask your scrambling youth.

I forgave you your short comings,

and ignored your childish behaviour.

Laid a kiss on your head,

and before I left said, «stay away from fleeting failure».

There’s hope in the air,

there’s hope in the water,

but sadly not me,

your last serving daughter.

Pick up your rope Lord, sling it to me,

if we are to battle I must not be weak.

And give us your strength world, and your food and your water,

oh, I am your saviour, your last serving daughter.

There’s hope in the air,

there’s hope in the water,

but sadly not me,

your last serving daughter.

There’s hope in the air,

there’s hope in the water,

But no hope for me,

your last serving daughter.

Є чоловік, якого я знаю,

сімнадцять років він ніколи не говорив.

Здогадався, що йому нема чого сказати,

він розкрив рота у судний день.

Я слухав із усієї сили,

але злякався погляду в його очах.

Ніби він уже програв бій,

і надії ніколи не було.

Ніякої надії в повітрі,

немає надії у воді,

навіть не для мене,

ваша остання службова дочка.

Навіщо боятися смерті, боятися жити,

наші серця маленькі і завжди тонкі.

Немає надій на перемогу,

о, чого боятися смерті, боятися жити.

Я бачив чоловіків, яких спровокували,

і я бачив, як відкликали життя,

і я подивився на своє життя і захлинувся.

Звідти я більше не говорив.

Я не можу здатися так швидко.

Моє життя — свічка й гніт.

Ви можете погасити це, але не можете зламати,

зрештою, ми чекаємо, щоб нас засвітили.

У повітрі витає надія,

у воді є надія,

але, на жаль, не я,

ваша остання службова дочка.

Друг - це друг назавжди,

і хороший ніколи не піде, ніколи.

Але ви ніколи не були на південь від того, що віє з вашого рота,

ти ніколи не зрозумієш, ніколи.

Ви говорите думки, передані вам,

брехнею, переданою вашою правдою,

і твої ангели танцюватимуть за твоїм бажанням,

замаскує твою стрімку молодість.

Я пробачив тобі твої недоліки,

і проігнорував вашу дитячу поведінку.

Поцілував твою голову,

і перед тим як піти, сказав: «тримайся подалі від швидкоплинної невдачі».

У повітрі витає надія,

у воді є надія,

але, на жаль, не я,

ваша остання службова дочка.

Візьми свою мотузку, Господи, пришліть її мені,

якщо ми маємо вобити, я не повинен бути слабким.

І дай нам свою силу, свою їжу й воду,

о, я твій рятівник, твоя остання дочка.

У повітрі витає надія,

у воді є надія,

але, на жаль, не я,

ваша остання службова дочка.

У повітрі витає надія,

у воді є надія,

Але для мене немає надій,

ваша остання службова дочка.