Under the Eye - Larry Norman

When I was alone, all on my own

I’d sit myself down and take a look around

I’d think about my life, all the trouble and strife

And the things which went wrong and lasted so long

When I was feeling bad, maybe lonely and sad

I’d put my hands to my head and wonder where life led

And where I was going to when my journey was through

But meanwhile up high I was always under the Eye

The mystery of love, the push and the shove

Of friendship betrayed, of plans I mislaid

The oceans I crossed, the things that I lost

And the world in my hand as dreams turned to sand

All the agony of pride of emotion that died

Like a statue of stone, I thought I was all alone

Oh but that was just a lie, darkness magnified

'Cause somewhere up high, I was always under the eye

I shouldered my load, then I took off down the road

I drove in my car, and I played my guitar, mon

I crashed in a plane, I really damaged my brain

And then I layed in my bed with all this music in my head

The years have rolled by, I’ve watched the past die

But feelings remained like mercy much strained

Like a seed left unsown, like a leaf that was blown

Like a man who was blind, there was a lock on my mind

Then a man came to me and he held out the key

And the lock hinge was blown, I had never been alone

Yeah, that ws just a lie, darkness magnified

And though I was not away, all the time my Father was there

Коли я був сам, сам сам

Я сідав і озирався

Я думав би про своє життя, усі проблеми й сварки

І те, що пішло не так і тривало так довго

Коли мені було погано, можливо, самотньо й сумно

Я приклав руки до голови і дивувався, куди веде життя

І куди я йшов, коли закінчилася моя подорож

Але тим часом високо я завжди був під оком

Таємниця кохання, поштовх і штовхання

Про дружбу, зраджену, про плани, які я закинув

Океани, які я перетнув, речі, які я втратив

І світ у моїй руці, як уві сні, перетворився на пісок

Вся агонія гордості емоцій, яка померла

Як кам’яна статуя, я думав, що я зовсім один

О, але це була просто брехня, збільшена темрява

Бо десь високо, я завжди був під оком

Я перекинув на плечі, а потім поїхав на дорогу

Я в’їхав на своєму автомобілі й грав на гітарі, пн

Я розбився в літаку, я справді пошкодив мій мозок

А потім я ліг у своє ліжко з усією цією музикою у голові

Роки минають, я дивився, як помирає минуле

Але почуття залишалися, як милосердя, сильно напруженими

Як зернятко, що залишилося непосіяним, як лист, що розвівся

Як у сліпої людини, у моєму розумі був замок

Потім до мене підійшов чоловік і простягнув ключ

І петля замка продулась, я ніколи не був один

Так, це проста брехня, темрява збільшена

І хоча мене не було, весь час там був мій батько