Пасьянс - Лариса Луста

Никогда не говори, Никогда не говори: «То что было не вернёшь!».

Никогда не говори, никогда не говори: «В ту же воду не войдёшь!».

Я не верила сама, что разлучница-Судьба проиграет нам пари.

Просто это слово: «Никогда», это слово: «Никогда» — никогда не говори.

Никогда не обещай, никогда не обещай, что уходишь навсегда.

Слово горькое: «Прощай!», слово горькое: «Прощай!»

не простится никогда.

Ты и сам не понимал, и не думал — не гадал, что я всё-таки люблю.

Знаешь больше никогда, ни за что и никуда я тебя не отпущу.

А мне раскладывал пасьянс осенний лес

Цветным резным ковром, что падает с небес.

Но правду знали лишь густые тополя,

То как в лесу ты заблудился без меня.

Но правду знали лишь густые тополя,

То как в лесу ты заблудился без меня.

Никогда не вспоминай, никогда не вспоминай осуждений и обид.

Никого не обвиняй, никого не обвиняй не затронешь — не болит.

Я простила всё давно, словно сладкое вино отогрело душу мне.

Только помнится всё, что случилось это всё наяву, а не во сне.

Никогда не торопи, никогда не торопи день в котором ты живёшь.

Что имеешь береги, что имеешь береги — потеряешь не найдёшь.

Мне не грезится покой, но мне хочется с тобой каждый миг остановить.

Слышишь, просто, дорогой, между небом и землёй нам завещано любить.

А мне раскладывал пасьянс осенний лес

Цветным резным ковром, что падает с небес.

Но правду знали лишь густые тополя,

То как в лесу я заблудилась без тебя.

Но правду знали лишь густые тополя,

То как в лесу я заблудилась без тебя.

А мне раскладывал пасьянс осенний лес

Цветным резным ковром, что падает с небес.

Но правду знали лишь густые тополя,

То как в лесу мы заблудились …

Ніколи не говори, Ніколи не говори: «Що було не повернеш!».

Ніколи не говори, ніколи не говори: «В ту воду воду не увійдеш!».

Я не вірила сама, що розлучниця-Доля програє нам парі.

Просто це слово: «Ніколи», це слово: «Ніколи» ніколи не говори.

Ніколи не обіцяй, ніколи не обіцяй, що йдеш назавжди.

Слово гірке: «Прощавай!», Слово гірке: «Прощавай!»

не проститься ніколи.

Ти і сам не розумів, і не думав – не гадав, що я все-таки люблю.

Знаєш більше ніколи, ні за що і нікуди я тебе не відпущу.

А мені розкладав пасьянс осінній ліс

Кольоровим різьбленим килимом, що падає з небес.

Але правду знали лише густі тополі,

То як у лісі ти заблукав без мене.

Але правду знали лише густі тополі,

То як у лісі ти заблукав без мене.

Ніколи не згадуй, ніколи не згадуй осудів і образ.

Нікого не звинувачуй, нікого не звинувачуй не торкнешся — не боліт.

Я вибачила все давно, наче солодке вино відігріло душу мені.

Тільки пам'ятається все, що трапилося це все наяву, а не уві сні.

Ніколи не квапи, ніколи не квапи день у якому ти живеш.

Що маєш береги, що маєш береги — втратиш не знайдеш.

Мені не мріє спокій, але мені хочеться з тобою кожну мить зупинити.

Чуєш, просто, дорогий, між небом і землею нам заповідано любити.

А мені розкладав пасьянс осінній ліс

Кольоровим різьбленим килимом, що падає з небес.

Але правду знали лише густі тополі,

То як у лісі я заблудилася без тебе.

Але правду знали лише густі тополі,

То як у лісі я заблудилася без тебе.

А мені розкладав пасьянс осінній ліс

Кольоровим різьбленим килимом, що падає з небес.

Але правду знали лише густі тополі,

То як у лісі ми заблукали …