Часики - Лариса Грибалева

Привыкла, смирилась, себя связала по рукам

С тобою простилась, ответ читала по губам

Случайно нечаянно, но вряд ли ты меня простишь

Прощаясь прощаюсь, но что же ты молчишь?

Тикают часики мои — уходящей зимы минуты

Мы с тобой теперь на «вы»

Мы с тобой друзья как будто

Тикают часики мои — уходящей зимы минуты

Мы с тобой теперь на «вы»

Мы с тобой друзья

Уходишь, а в сердце как будто целый мир сгорел,

А помнишь.

Ты помнишь, как раньше на меня смотрел?

Теряюсь в вопросах, ответы все в твоих глазах

Останься.

Прощаю… Ну почему ты не сказал?

Тикают часики мои — уходящей зимы минуты

Мы с тобой теперь на «вы»

Мы с тобой друзья как будто

Тика-тикают часики мои…

Звикла, змирилася, зв'язала себе по руках

З тобою попрощалася, відповідь читала по губах

Випадково ненароком, але вряд ти ¦мене вибачиш

Прощаючись прощаюся, але що ти вже мовчиш?

Тикає годинник мій — зими, що минає, хвилини

Ми з тобою тепер на «ви»

Ми з тобою друзі начебто

Тикає годинник мій — зими, що минає, хвилини

Ми з тобою тепер на «ви»

Ми з тобою друзі

Ідеш, а в серце начебто цілий світ згорів,

А пам'ятаєш.

Ти пам'ятаєш, як раніше мене дивився?

Втрачаюсь у питаннях, відповіді всі у твоїх очах

Залишся.

Прощаю… Ну, чому ти не сказав?

Тикає годинник мій — зими, що минає, хвилини

Ми з тобою тепер на «ви»

Ми з тобою друзі начебто

Тика-тикає годинник мій ...